Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 209/104/20
провадження № 61-5014св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року в складі судді Байбара Г. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
визнати порушенням прав споживача агресивну політику відповідачів щодо його примушування до погашення простроченого боргу, визначеного за показниками загальнобудинкового лічильника, шляхом припинення газопостачання;
визнати недійсними та несправедливими вимоги щодо погашення простроченої заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за час, коли він не був власником квартири та не користувався послугами з газопостачання;
зобов`язати відповідачів припинити дії щодо примусу погашення цієї заборгованості та здійснити перерахунок;
визнати протиправними дії АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" в частині визначення об`єму та обсягу спожитого газу споживача ОСОБА_1, виходячи із показників загальнобудинкових вузлів обліку газу, та ТОВ "Дніпропетровськгаз" в частині нарахування плати за спожитий газ виходячи з показників загальнобудинкових вузлів обліку газу, зобов`язати відповідачів припинити такі дії та здійснити перерахунок;
визнати незаконними дії АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" щодо відмови у встановленні в квартирі АДРЕСА_1 індивідуального лічильника обліку газу та зобов`язати товариство безкоштовно встановити у вказаній квартирі індивідуальний лічильник обліку природного газу;
стягнути з відповідачів на його користь по 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову зазначав, що він з 25 грудня 2015 року є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем комунальних послуг з газопостачання.
З серпня 2019 року ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надсилає йому повідомлення про припинення газопостачання та погашення простроченої заборгованості, але вказана сума боргу в три рази перевищує річну норму споживання. Згідно надісланого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" повідомлення від 27 серпня 2019 року, за особистим рахунком № НОМЕР_1 накопичена прострочена заборгованість за послуги з газопостачання в сумі 1 570,64 грн, та попереджено, що у разі непогашення заборгованості споживач зобов`язаний самостійно припинити споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою та надати безперешкодний доступ працівникам АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" для здійснення заходів з примусового припинення газопостачання до об`єкту за дорученням ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".
Він не згоден із сумою боргу, тому звернувся до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" із заявою від 18 вересня 2019 року про те, що сплачує за спожитий газ відповідно до норм споживання. Також просив безкоштовно встановити індивідуальний лічильник обліку газу в його квартирі.
Аналогічна заява про встановлення індивідуального лічильника обліку газу, була направлена до АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", однак листом від 16 грудня 2019 року йому було відмовлено у її задоволенні, оскільки облік природного газу за його адресою здійснюється з використання загальнобудинкового вузла обліку природного газу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.
Нарахування плати за спожитий природний газ порушує його права як споживача, оскільки суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року. Загальнобудинковий лічильник показує об`єм споживання природного газу усім будинком вцілому, тобто всіма побутовим споживачами, які в ньому проживають, відтак не може забезпечити облік споживання кожного окремого побутового споживача.
Також до заборгованості за спожитий природний газ, погашення якої вимагають відповідачі, неправомірно включені борги попереднього власника квартири, що мешкав у ній до 25 грудня 2015 року. Вказаними діями відповідачів йому завдано майнову та моральну шкоду.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на законних підставах встановило загальнобудинковий вузол обліку газу в будинку АДРЕСА_2, оскільки з 01 січня 2018 року у випадку незабезпечення обліку природного газу у побутових споживачів, оператор ГРС був би змушений припинити розподіл природного газу відповідно до статті 5 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Визначений частиною першою статті 6 Закону "Про забезпечення комерційного обліку газу" кінцевий строк встановлення лічильників газу, в тому числі індивідуальних, ще не настав, тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безкоштовно встановити у належній йому квартирі індивідуальний лічильник обліку природного газу.
Позивач не надав доказів на підтвердження припинення газопостачання належної йому квартири, а також не довів, що до розміру заборгованості, яка існує за спожитий природній газ, зарахований борг попередніх власників житла, який утворився до 25 грудня 2015 року, тому відсутні підстави для задоволення його вимог про визнання порушенням прав споживачів агресивної політики відповідачів щодо його примушування до погашення простроченого боргу, визначеного за показниками загальнобудинкового лічильника, шляхом припинення газопостачання, а також щодо визнання недійсними та несправедливими вимог по погашенню простроченої заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за час, коли ОСОБА_1 не був власником квартири та не користувався послугами з газопостачання.
Оскільки судом не встановлено порушення відповідачами прав позивача як споживача послуг з газопостачання, відсутні підстави, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", статтям 23, 1167 ЦК України, для стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
На обґрунтування касаційної скарги вказував про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 591/393/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначав, що колективний споживач - мешканці багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 і особисто він не надавали згоду на встановлення загальнобудинкового лічильника газу.
Встановлення такого лічильника порушило його права як споживача на безкоштовне встановлення індивідуального приладу обліку природного газу в його помешканні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі з огляду на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та становить значний суспільний інтерес, та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
22 червня 2021 року справа № 209/104/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі дозакінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 209/104/20.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25 грудня 2015 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Станом на 27 серпня 2019 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 існує прострочена заборгованість за послуги з газопостачання в сумі 1 570,64 грн.
Не погодившись із зазначеним розміром заборгованості, ОСОБА_1 звернувся до відповідачів із заявами про її перерахунок та встановлення в його квартирі індивідуального лічильнику газу, оскільки встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу та його експлуатація, а отже і нарахування йому плати за спожитий газ згідно даних цього вузла обліку, здійснюється з порушенням законодавства, оскільки загальнобудинковий лічильний був встановлений всупереч волі власників квартир.
Згідно відповіді ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 02 жовтня 2019 року за інформаційними даними Оператора ГРМ з 01 листопада 2017 року облік природного газу за адресою позивача здійснюється з використанням загальнобудинкового вузла обліку природного газу відповідно до Постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку". Заборгованість за особовим рахунком позивача виникла у зв`язку з тим, що сплата за послуги газопостачання не відповідає визначеним Оператором ГРМ обсягам природного газ, який споживається позивачем. Встановлення індивідуальних приладів обліку газу входить до компетенції газорозподільного підприємства.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у відповіді від 16 грудня 2019 року зазначило, що на підставі Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2002 року № 620, пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу ГРС, в будинку АДРЕСА_2 встановлено будинковий вузол обліку газу, усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційними обліком газу, як того вимагають норми Закону. Побутовий споживач може встановити індивідуальний лічильник газу як за власні кошти, так і за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Кабінетом Міністрів встановлені норми споживання природного газу, які застосовуються у разі відсутності лічильників газу. З огляду на наведене, відсутні підстави для здійснення перерахунку заборгованості за спожитий природній газ.
Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений в будинку АДРЕСА_2 01 листопада 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46 передбачено, що:
- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;
- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;
- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
Тобто до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.