Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/33742/19
провадження № 61-10156св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи - Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький, орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини
за касаційними скаргами адвоката Якименка Миколи Миколайовича як представника ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.; та адвоката Маліцької Ірини Олексіївни як представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький, про визначення місця проживання дитини.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею до винесення судом рішення, а саме: щотижня у будні дні з 10:00 кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісяця у вихідні дні з 10:00 кожної першої суботи до 20:00 кожної першої неділі та з 10:00 кожної третьої суботи до 20:00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 10:00 кожної п`ятої суботи до 20:00 кожної п`ятої неділі; зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_3 матері за місцем її проживання згідно з визначеним судом часом спілкування.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 12 грудня 2019 року ОСОБА_2 забрав сина за місцем його проживання в Республіці Австрія та вивіз до України. З цього часу ОСОБА_2 не дає їй можливості бачитись з дитиною, вона позбавлена можливості спілкуватись зі своїм сином та брати участь у його вихованні. Через протиправні дії ОСОБА_2 щодо неї та дитини вона як мати може втратити емоційний зв`язок із сином, а тому в разі винесення судом рішення на її користь у неї будуть об`єктивні складнощі в його виконанні, адже їй буде важко налагодити стосунки з малолітнім сином.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила заяву задовольнити.
Короткий зміст судових рішень щодо заяви про забезпечення позову
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 30 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведенням того, що незастосування вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову. Забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, фактично призводить до ухвалення рішення у справі. Доводи представника позивача ґрунтуються лише на його припущеннях. Також не доведена співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам.
Київський апеляційний суд постановою від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної суботи місяця з 10:00 до 17:00 неділі без присутності батька. У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовив.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють ОСОБА_1 можливості регулярно спілкуватися з дитиною. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. При цьому таке забезпечення позову не порушує прав відповідача як батька, оскільки є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору по суті.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. постановою від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції 07 квітня 2021 року, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд.
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А. постановою від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожну другу суботу місяця з 10:00 до 12:00 у присутності батька. У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням чинного законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову. Зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері, так і дитини та зможуть запобігти загрозі невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. постановою від 22 червня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1, яка підписана представником Власюк К. П., та ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_5, задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасував. Передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що закон поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини враховувати факти вчинення домашнього насильства як стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним з учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини.
Апеляційний суд не дослідив надані сторонами у справі докази, а саме: копію ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2021 року у справі № 404/6267/20 (а. с. 182-185, т.1); копію вступної промови ОСОБА_2 (а. с. 193, 194, 201-205, т. 3); копію висновку фахівця за результатами психологічного аналізу ситуації запиту на допити малолітнього ОСОБА_3 (а. с. 54-57, т. 2); копію висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 (а. с. 58-62, т. 2); копію висновку за результатами психодіагностичного обстеження дитини фахівцями Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України від 19 червня 2020 року (а. с. 48-55, т. 3); копію висновку психолого-діагностичної оцінки дитячо-батьківських відносин на визначення значущих психологічних обставин і факторів міжособистісної взаємодії дитини з батьками від 12 березня 2020 року, проведеної за запитом служби у справах дітей Знам`янської РДА (а. с. 56-58, т. 3); не надав їм жодної правової оцінки та не мотивував їх відхилення; суд апеляційної інстанції не перевірив посилання ОСОБА_2 на факт вчинення ОСОБА_1 насильства щодо малолітнього ОСОБА_3, а тому зробив передчасний висновок про часткове забезпечення позову.
Київський апеляційний суд протокольною ухвалою від 03 жовтня 2022 рокувідмовив у задоволенні клопотання, викладеного в заяві про забезпечення доказів.
Київський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Власюк К. П. задовольнив. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожну другу суботу місяця з 10:00 до 17:00 без присутності батька. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин. У матеріалах справи немає доказів, що зустрічі дитини з матір`ю без участі психолога, батька можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини. За відсутності судового рішення стосовно ОСОБА_1 про вчинення нею домашнього насилля по відношенню до дитини докази, надані ОСОБА_2, а саме: копія висновку фахівця за результатами психологічного аналізу ситуації запиту на допити малолітнього ОСОБА_3 (а. с. 54-57, т. 2); копія висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 (а. с. 58-62, т. 2); копія висновку за результатами психодіагностичного обстеження дитини фахівцями Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України від 19 червня 2020 року (а. с. 48-55, т. 3); копія висновку психолого-діагностичної оцінки дитячо-батьківських відносин на визначення значущих психологічних обставин і факторів міжособистісної взаємодії дитини з батьками від 12 березня 2020 року, проведеної на запит служби у справах дітей Знам`янської РДА (а. с. 56-58, т. 3), не мають правового значення при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки не є беззаперечними доказами вчинення ОСОБА_1 будь-якого насилля стосовно дитини та підлягають дослідженню і правовій оцінці під час розгляду справи по суті.
Посилання ОСОБА_2 на факт вчинення ОСОБА_1 насильства щодо малолітнього ОСОБА_3 є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Окрім того, вказані психологічні висновки складені більше ніж два роки тому та наразі не підтверджують обставин, викладених у цих висновках, станом на час вирішення питання про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву на них та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 жовтня 2022 року, адвокат Якименко М. М. як представник ОСОБА_2 просить скасувати протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким забезпечити письмові докази у спосіб огляду безпосередньо касаційним судом у судовому засіданні оригіналу висновку судового експерта від 02 серпня 2022 року № СЕ-19/124-22/6062-ПС, підготовленого судовим експертом відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тульвінською А. Ю. із залученням його копії, яка додається до цієї касаційної скарги, до матеріалів цієї справи та відповідно до імперативних норм частини третьої статті 102, частини шостої статті 106, частини першої статті 110, частин першої-другої статті 113 ЦПК України за наслідками дослідження надати оцінку вказаному висновку судового експерта у сукупності з рештою висновків психологів та судових експертів; скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року і залишити в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19, від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 753/17344/19, від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20, від 23 червня 2022 року у справі № 490/1087/21, від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 09 вересня 2019 року у справі № 607/10896/19; суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказівок касаційного суду при новому розгляді справи в апеляційному порядку, і, як наслідок, прийняв рішення, яке суперечить інтересам дитини, не враховує його небажання спілкуватися з матір`ю.
Через порушення норм процесуального права і не надання належної оцінки доказам, що відображають ставлення дитини до матері, небажання сина спілкуватися з нею та негативність наслідків різкої появи матері в його житті.
Крім цього, апеляційний суд протокольною ухвалою від 03 жовтня 2022 року (а. с. 173-174, т. 6, протокол судового засідання від 03 жовтня 2022 рок у період часу з 10:22:23 до 10:37:07) без виходу до нарадчої кімнати, не вмотивувавши, безпідставно відмовив у забезпеченні доказів, тим самим допустив неповноту та однобокість, створивши формальні підстави для неврахування небажання ОСОБА_6 зустрічатися з матір`ю.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 жовтня 2022 року, адвокат Маліцька І. О. як представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19, від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 09 вересня 2019 року у справі № 607/10896/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У цій справі апеляційний розгляд у черговий раз залишив поза увагою інтереси дитини, адже не дослідив докази, що містяться в матеріалах справи, не врахування думки дитини викладеної у висновках експертиз.
Суд не звернув уваги на відсутність висновку органу опіки та піклування щодо встановлення порядку участі у вихованні та побачень з дитиною в інтересах ОСОБА_1, адже висновки органів опіки, що є в матеріалах справи не містять жодного рекомендоваго порядку та графіка побачень.
Станом на день ухвалення оскаржуваної постанови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 10 років, тому в нього з`явилося право не тільки бути вислуханим і почутим, а й право брати активну участь у вирішенні своєї долі.
Проте під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції в судовому засіданні не допитано малолітнього ОСОБА_3, який виявив бажання висловити свою думку щодо бажання ОСОБА_1 встановити з ним побачення, що є основною встановленою практикою Європейського суду з прав людини та нормою матеріального права відповідно до статті 160 СК України.
До Верховного Суду надійшов відзив адвоката Власюк К. П. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що постанова апеляційного суду є обґрунтованою, законною, справедливою, винесеною в інтересах дитини і такою, що не підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на законі та належних і допустимих доказах. У касаційній скарзі нічого нового не наведено, доводи ґрунтуються на припущенні та звинуваченнях, які не підтверджуються рішеннями судів, тому вона не підлягає задоволенню.
Згідно із законодавством України ОСОБА_1 не вчиняла насилля по відношенню до свого сина, про що в матеріалах справи є відповідні рішення.
25 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Власюк К. П. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу адвоката Маліцької І. О. як представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3, мотивована тим, що у шапці касаційної скарги Маліцької І. О. немає даних щодо її повноважень, а в додатках не прикріплені ані її повноваження, ані докази того, що особа є адвокатом. Також у касаційній скарзі не міститься посилання на суму судового збору. Отже, касаційна скарга подана особою без повноважень, і її розгляд буде суперечити нормам про прийнятність. За змістом документ не містить прямих посилань на оскаржуване рішення, а є достатньо загальним. З постійним посиланням на визначення місця проживання дитини, що не є предметом розгляду цієї справи. Посилання на вік дитини є недоречним, адже мова йде про запобіжних захід, а не вирішення справи по суті.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Якименка М. М. як представника ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року і витребувано цивільну справу № 757/33742/19 з Печерського районного суду м. Києва. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Маліцької І. О. як представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
30 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Малолітній син сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з батьком.
Між сторонами у справі склалися стосунки, які позбавляють позивача за первісним позовом можливості регулярно спілкуватися з сином.
Згідно з висновком фахівця, складеним 30 березня 2020 року за результатами психологічного аналізу ситуації запиту на допити малолітнього ОСОБА_3, дитина, яка потерпала від впливу надмірних стресових, травмівних чинників, потребує всебічної реабілітаційної допомоги щонайменш упродовж року. При цьому недопустиме умисне розпитування дитини про деталі ситуації, які були травмівними для неї, натомість необхідно уважно вислухати і підтримати її, надати відчуття захищеності у ситуації, якщо дитина сама розповідає про деталі ситуації, які її травмували. Рекомендовано не допустити повторного травмування дитини через умисні спогади про травмівні події, втрату відчуття захищеності та почуття безпеки; за умови наявності в Єгора реакції на уникнення контактів з матір`ю, страху щодо неї, страху повторення травмівної ситуації, яка асоціюється у дитини з матір`ю, наразі рекомендовано утриматись від форсування побачень дитини з матір`ю, оскільки вони містять значну загрозу ретравматизації хлопчика і можуть негативно позначитись на його психоемоційному благополуччі…; встановити перехідний період налагодження безпечного контакту та зв`язку дитини з матір`ю (а. с. 54-57, т. 2).
Відповідно до висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3, складеного 05 жовтня 2020 року, ОСОБА_8 постраждав від психотравмівних чинників, які він пов`язує з матір`ю. Поведінка матері, про яку згадується вище, є проявом психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб хлопчика, що не забезпечує відчуття базової безпеки та повноцінний, здоровий особистісний розвиток. При цьому висловлюванням дитини слід довіряти, вони не є результатом навіювання або маніпулювання свідомістю дитини, оскільки дитина чітко усвідомлює про що говорить. У Єгора спостерігаються наслідки травмівних впливів на нього (страх, тривога), які потребують психологічного супровіду та негайного усунення можливості повторного перебування дитини у травмівних для неї обставинах. Твердохліб ОСОБА_9 намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для нього загрозу психологічного, фізичного насильства та повторного травмування… (а. с. 58-62, т. 2).