Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 760/27268/20
провадження № 61-8684св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Щигловим Євгенієм Олександровичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у складі судді Калініченко О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики.
Так, 22 вересня 2016 року ОСОБА_2 надала розписку, якою підтвердила отримання від нього 20 000,00 дол. США для проведення спільної фінансової діяльності.
Вказував, що свої зобов`язання щодо проведення спільної діяльності відповідачка не виконала, повернути кошти не мала можливості, у зв`язку з чим 04 листопада 2017 року нею була написана розписка, якою вона зобов`язалася повертати йому раніше отримані кошти (20 000,00 дол. США) щомісячно по 1 500,00 дол. США, починаючи з липня 2017 року. Повний розрахунок відповідачка зобов`язалася здійснити до липня 2018 року.
Однак ОСОБА_2 борг не повернула.
Загальна сума неповернутої відповідачкою позики складає 20 000,00 дол. США, що станом на 01 грудня 2020 року становить 569 924,00 грн.
При цьому, позивач зазначив, що оскільки розмір процентів у даному випадку не встановлений, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Отже, загальна сума процентів за весь час користування грошима складає 6 396,00 дол. США, що станом на 01 грудня 2020 року становить 182 262,00 грн.
Також позивач вказав на необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача 3 % річних за порушення грошового зобов`язання.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в загальній сумі 811 068,00 грн, з яких: 569 924,00 грн - сума основного боргу, 182 262,00 грн - проценти за користування позикою за період від 01 серпня 2018 року до 01 грудня 2020 року, 58 882,00 грн - 3 % річних за період від 01 серпня 2018 року до 01 грудня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 356 202,50 грн та 3 % річних у сумі 25 002,56 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини із договору позики грошових коштів.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача в частині стягнення коштів за договором позики в межах щомісячних платежів у період з липня 2017 року до листопада 2017 року включно.
Також суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних з урахуванням застосованої судом позовної давності.
В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив за необгрунтованістю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Щиглова Є. О. звернулась з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Щиглова Є. О. залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
02 вересня 2022 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Щиглова Є. О. засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 30 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Юдіна І. В. просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Встановлено, що згідно розписки, виданої 22 вересня 2016 року ОСОБА_2, остання отримала 20 000,00 дол. США для проведення спільної фінансової діяльності.
Згідно розписки від 04 листопада 2017 року ОСОБА_2 зобов`язалася повертати ОСОБА_1 на зобов`язання по отриманим коштам (20 000,00 дол. США) щомісячно по 1 500,00 дол. США, починаючи з липня 2017 року. При цьому, ОСОБА_2 зазначила, що повний розрахунок планує зробити до липня 2018 року, повернувши 20 000,00 дол. США.
31 травня 2021 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Щиглов Є. О. подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Щигловим Є. О., на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, не містить доводів в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_1, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині зазначені судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова
від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.