Постанова
Іменем України
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 272/355/19
провадження № 61-4214св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2, на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року у складі судді
Чуб І. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_4 . До складу спадщини після смерті батька увійшла, у тому числі, земельна ділянка площею 3,9107 га, яка знаходиться на території Глиновецької сільської ради. Дану земельну ділянку батько, у свій час, успадкував після смерті дружини та матері позивачів - ОСОБА_5 на підставі рішення Андрушівського районного суду від 31 травня 2011 року, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на вищевказану земельну ділянку. Позивачі, як спадкоємці за законом першої черги (діти спадкодавця), своєчасно подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, але дізналися про наявність заповіту від імені батька на користь ОСОБА_3 .
Вважали, що заповіт порушує їхні права як спадкоємців за законом першої черги. Зазначали, що стан здоров`я їх батька був нестабільним та він потребував постійного стороннього догляду. Коли вони отримали копію заповіту, то побачили, що почерк, яким написано речення "цей заповіт прочитано та підписано мною власноручно", не належить батькові. На момент складання заповіту батько був як фізично, так і психічно нездоровий, отже не міг усвідомлювати правильність та наслідки своїх дій, що є підставами для визнання оспорюваного заповіту недійсним.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати заповіт, посвідчений Глиновецькою сільською радою Андрушівського району Житомирської області 23 квітня 2015 року, недійсним, з підстав, передбачених статями 225, 1257 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачі належними та допустимими доказами не довели, що при посвідченні уповноваженою особою Глиновецької сільської ради Андрушівського району Житомирської області оспорюваного заповіту їх батько - ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними та що у нього було відсутнє волевиявлення на вчинення спірного правочину, оскільки позивачами не надано доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10 травня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнених редакцій, просить скасувати рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 січня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга, з урахуванням уточнених редакцій, мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що висновок експертизи не підтверджує обставини на які посилається позивач. Судами не було досліджено докази, наявні у справі та не встановлено обставини, які є суттєвими для справи.
Аргументи інших часників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 12 січня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Андрушівського районного суду Житомирської області.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року прийнято заяву
ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
22 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку площею 3,9107 га з кадастровим номером 1820382800:02:000:0145 та земельну ділянку площею 7,8200 га з кадастровим номером 1820382800:02:000:0158, які розташовані за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, Глиновецька сільська рада, а також житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса сторони звернулися впродовж шести місяців із часу відкриття спадщини, тобто своєчасно.
За життя, 23 квітня 2015 року, ОСОБА_4 зробив заповіт, за змістом якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на час смерті, а також належні йому майнові права та обов`язки на час смерті, заповів ОСОБА_3 .
У заповіті також міститься абзац, у якому зазначено, що він на прохання ОСОБА_4 записаний з його слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів посадовою особою виконавчого комітету Глиновецької сільської ради Андрушівського району Житомирської області.
Після такого абзацу в заповіті написано: "Цей заповіт прочитано та підписано мною власноручно". Далі йде підпис.
Заповіт від 23 квітня 2015 року посвідчений секретарем Глиновецької сільської ради Андрушівського району Житомирської області Горностай В. В.
У посвідчувальному написі зазначено, що заповіт підписано ОСОБА_4 у присутності секретаря відповідної сільської ради. Особу, що підписала заповіт встановлено. Дієздатність перевірена.
Згідно висновку експерта почеркознавчої експертизи від 11 травня 2021 року
№ СЕ-19/106-21/3253-ПЧ: "встановити чи виконані підписи від імені
ОСОБА_4 у графах "Підпис: ОСОБА_4" двох примірників заповіту від
23 квітня 2015 року від імені ОСОБА_4 - ОСОБА_4, чи іншою особою, не виявилося можливим у зв?язку з тим, що у досліджуваних підписах не відобразився комплекс ознак, який необхідний для будь-якого позитивного чи негативного висновку".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.