ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 693/1546/14-к
провадження № 51-826км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Жашків Черкаської області.
Обставини справи
1. ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченогочастиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). Справа неодноразово переглядалася судами різних інстанцій.
2. Вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 17 березня 2015 року його було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. 28 травня 2015 року Апеляційний суд Черкаської області залишив вирок без змін ухвалою, яку ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
3. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2016 року вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 17 березня 2015 року скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
4. Вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_7 виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості.
5. Оскарженим вироком апеляційної інстанції цей вирок скасовано, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні цього злочину та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
6. Суд апеляційної інстанції визнав доведеним, що 04 березня 2012 року близько 18:00 засуджений керував автомобілем марки "Опель-Вектра" у стані алкогольного сп`яніння і на автодорозі поблизу села Тетерівка Жашківського району Черкаської області його автомобіль з`їхав з проїжджої частини дороги в кювет, де зіткнувся з деревом. Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримав смертельні тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження. Суд вирішив, що подія сталася внаслідок порушення засудженим підпункту "б" пункту 2.3 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Вимоги і доводи касаційної скарги
7. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження.
8. Суть доводів касаційної скарги зводиться до того, що висновки апеляційного суду не узгоджуються з матеріалами провадження та побудовані на суперечностях, протиріччях та припущеннях, оскільки низка доказів свідчить про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) засуджений не перебував за кермом автомобіля.
9. Зокрема захисник вказує на те, що:
- показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 жодним чином не підтверджують, що в момент ДТП за кермом автомобіля перебував засуджений;
- показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтверджують, що незадовго до ДТП за кермом автомобіля перебував ОСОБА_9 ;
- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 1К від 20 січня 2014 року базується на припущеннях;
- не надано належної оцінки висновку експерта № 74 від 12 червня 2012 року стосовно отриманих ОСОБА_9 травм, які можуть свідчити про те, що саме він перебував за кермом автомобіля в момент ДТП;
- не надано належної оцінки показам ОСОБА_7 про те, що після події ОСОБА_9 пропонував йому сказати, що за кермом автомобіля був загиблий ОСОБА_8 ;
- є сумнівним факт отримання ОСОБА_9 перелому дужок шийного хребця внаслідок ДТП;
- не надано належної оцінки висновку комплексної судової медико-автотехнічної експертизи від 17 червня 2020 року №26385/19-52/14731/20-52/131/К.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. У судовому засіданні захисник підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
11. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково.
14. Касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів сторін, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, які стосуються оцінки достатності доказів для висновків суду про винуватість. При вирішенні цього питання суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) "поза розумним сумнівом", визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК.
15. Такий стандарт доведення означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.[1]
16. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.[2]
17. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.[3]
18. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.[4]
19. Суд зазначає, що у цій справі спір між сторонами зводився до питання, чи перебував засуджений за кермом автомобіля у момент аварії.
20. Як свідчать рішення попередніх інстанцій, що жоден зі свідків не повідомив, що бачив засудженого за кермом автомобіля перед, під час або безпосередньо після аварії. Також сторона обвинувачення не представила суду будь-яких інших доказів присутності засудженого на водійському місці, хоча для виявлення слідів, які могли бути залишені водієм, з автомобіля вилучалися речові докази.
21. Таким чином, судам не було представлено жодного прямого доказу того, що засуджений перебував за кермом автомобіля в момент аварії.
22. Апеляційний суд зробив висновок про винуватість засудженого на підставі, зокрема, показань потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_12, які повідомили про обстановку на місці події після зіткнення і стверджували, що не бачили засудженого на водійському місці, а також на висновку експертів від 20 січня 2014 року про те, що відсутність у засудженого значних тілесних ушкоджень підтверджує, що найбільш ймовірно він перебував за кермом автомобіля.
23. У той же час апеляційний суд відкинув показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які незадовго до ДТП бачили за кермом автомобіля ОСОБА_9, а на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_7 . Суд вважав, що ці докази не мають значення, оскільки не можуть "ані підтвердити, ані спростовувати, що за кермом транспортного засобу в момент ДТП був саме ОСОБА_9".
24. Суд не може погодитися з таким підходом до оцінки доказів. В ситуації, коли суду не надано жодного прямого доказу керування автомобілем засудженим, для висновку про доведеність поза розумним сумнівом версії обвинувачення важливе значення набуває і потребує ретельного дослідження сукупність непрямих доказів, наданих сторонами, у тому числі відомості про обставини до та після аварії.
25. У цій справі, наприклад, свідок ОСОБА_17 і ОСОБА_18 повідомили, що вона чітко бачили ОСОБА_9 за кермом автомобіля, який рухався їм назустріч на ділянці дороги між селом Тетерівка та містом ОСОБА_21 з великою швидкістю, яка складала, як зазначали інші свідки приблизно 100 км/год.