Постанова
Іменем України
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 466/4560/20
провадження № 61-21154 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
відповідачі: Управління Служби безпеки України у Львівській області, Львівська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2021 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2016 року їх незаконно затримано працівниками Управління Служби Безпеки України у Львівській області по підозрі у вчиненні замаху на вчинення терористичного акту у с. Дубляни Львівської області та проведено обшук за місцем їх проживання.
07 серпня 2016 року їм безпідставно вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258 КК України (незакінчений замах на вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб) в межах кримінального провадження № 22016140000000063 від 07 серпня 2016 року.
08 серпня 2016 року на офіційній сторінці Служби безпеки України опубліковано повідомлення про попередження працівниками Служби безпеки України терористичного акту на трьох міжнародних залізничних сполучень, затримання п`ятьох членів терористичної групи, один з яких був затриманий під час закладання вибухівки на мосту біля села Дубляни Львівської області.
В подальшому позивачі перебували в Державній установі "Львівська установа виконання покарань (№ 19)" із 07 серпня 2016 року по 23 лютого 2018 року на підставі ухвал судів щодо обрання та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, які були обґрунтовані неможливістю застосувати інший запобіжний захід через інкримінування позивачам вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 14, частиною другою статті 258 КК України.
Неодноразово судом їм було відмовлено у клопотанні їх адвоката про зміну запобіжного заходу у вигляді з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Протягом вищезгаданого періоду позивачам неодноразово вручалися повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а 16 січня 2017 року їм було вручено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 14, частиною другою статті 258, частиною першою статті 263, частиною першою статті 109 КК України, а ОСОБА_2 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 14, частиною другою статті 258, частиною першою статті 263, частиною першою статті 109 КК України, частиною другою статті 345 КК України та направлено до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2018 року їх було звільнено від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - готування до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб (частина перша статті 14, частина друга статті 258 КК України) та закрито у цій частині кримінальне провадження. У даній ухвалі вказано, що позивачі вчинили ряд дій по підготовці до вчинення терористичного акту, проте 30 червня 2016 року на зборах дійшли згоди щодо відмови від подальшого вчинення такої діяльності, так як усвідомили що в результаті вибухів на залізничних коліях можуть постраждати люди. Це підтверджується, зокрема, зібраними матеріалами справи, у тому числі результатами проведених ще до затримання позивачів негласних слідчих дій. Таким чином, сторона обвинувачення та органи досудового слідства мали в своєму розпорядженні докази добровільної відмови позивачів від вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 258 КК України, однак, незважаючи на це, їх було затримано саме по підозрі у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258 КК України, та обрано/продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у змові з метою вчинення дій, спрямованих на насильницьке захоплення державної влади та у придбанні і зберіганні без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових речовин та засуджено до 5 років позбавлення волі, запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін.
Цим же вироком ОСОБА_2 виправдано за інкриміноване йому кримінальне правопорушення (змова про вчинення дій з метою насильницького захоплення державної впали), однак визнано винним в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та у зберіганні без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї і боєприпасів до неї та засуджено до 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з встановленням 3 років іспитового терміну.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року вирок суду першої інстанції було змінено, а саме: позивачам в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення зараховано один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та звільнено ОСОБА_1 з-під варти.
Також зазначали, що дана справа стала предметом пильної уваги національних засобів масової інформації та громадськості, представники яких були присутні на усіх судових засіданнях, а судовий процес було продемонстровано за допомогою фотографій та відео через засоби масової інформації та соціальні мережі.
Вказували, що необґрунтована підозра та обвинувачення за статтями 109, 258 КК України стало підставою для тривалого порушення їх прав з огляду на продовження їм запобіжного заходу через помилкову кваліфікацію їх діянь.
Стверджували, що їм було завдано великих душевних страждань з огляду на те, що вони перебували в СІЗО як попередньо ув`язнені без можливості зміни їм запобіжного заходу на альтернативний.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 1 700 280 грн та 2 550 420 грн відповідно на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також понесені ними судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, щокримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було закрито за нереабілітуючою підставою, жодних з перелічених частиною першою статті 1176 ЦК України незаконних дій щодо позивачів вчинено не було.
Ураховуючи, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 закрито не з підстав, визначених статтею 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду", позивачами не надано доказів, що підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених посадовими особами прокуратури, Служби безпеки України при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також не надано доказів того, що відповідачами завдано моральну шкоду, як і не надано доказів наявності такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та вину останніх в її заподіянні, тобто факт порушення прав позивачів діями відповідачів, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення моральної шкоди внаслідок закриття провадження у справі з підстав добровільної відмови від вчинення кримінального правопорушення та при наявності висновку про заподіяння моральної шкоди (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 січня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 466/4560/20 з Шевченківського районного суду м. Львова.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що більш як за місяць до затримання позивачів працівники Служби безпеки України мали відомості про добровільну відмову останніх від вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 258 КК України, що звільняло позивачів від кримінальної відповідальності та вказувало на відсутність правових підстав для їх затримання та вручення підозри.
Зазначала, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 258 КК України у зв`язку із добровільною відмовою від вчинення кримінального правопорушення ще до моменту їх затримання, тому, на думку заявника, затримання, обрання та продовження запобіжного заходу, яке ґрунтувалось на безпідставній підозрі, було незаконним.
Крім того, підставою для подання позову є також виправдувальний вирок в частині інкримінування ОСОБА_2 вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 109 КК України.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У квітні 2022 року Служба безпеки України та Львівська обласна прокуратура подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 серпня 2016 року слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Львівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016140000000063 за фактом замаху на вчинення терористичного акту на території Львівської області за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258 КК України. Цього ж дня в порядку статті 208 КПК України затримано, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ОСОБА_2 07 серпня 2016 року, а ОСОБА_1 08 серпня 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258 КК України.
Підставою для затримання, а також повідомлення вказаним особам про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258 КК України, стали результати проведених обшуків та результати негласних слідчих (розшукових) дій, проведених з метою перевірки в межах кримінального провадження від 26 липня 2014 року № 12014140000002477 за фактами здійснення у 2014 році невстановленими особами двох пострілів по будинку міського голови ОСОБА_4, їх можливої причетності до вчинення вказаних злочинів та перевірки однієї з версій вчинення цього злочину колишніми учасниками АТО та особами, які володіють навиками стрільби з ручного протитанкового гранатомету.
У той же день за місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших причетних до злочину осіб на підставі ухвал слідчого судді проведено обшуки, у ході яких вилучено значну кількість вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв та речовин.
В подальшому органом досудового розслідування прийнято рішення про їх затримання та повідомлено їх про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258 КК України, з огляду на наявні у слідства докази проведення підготовчих дій, а також зберігання за місцем проживання зазначеними вище особами вибухових речовин та пристроїв, які могли бути використані під час вчинення терористичних актів, а також було звернено до суду клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
09 серпня 2016 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
10 серпня 2016 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
15 серпня 2016 року ухвалою Львівського апеляційного суду ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 не оскаржувалася.
28 вересня 2016 року та 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258, частиною першою статті 263 КК України, а ОСОБА_2 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною другою статті 258, частиною першою статті 263 КК України, частиною другою статті 345 КК України.