Постанова
Іменем України
16 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/21768/14
провадження № 61-635св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району "Липкижитлосервіс", Печерська районна в м. Києві державна адміністрація,
треті особи: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1, діючи в інтересах недієздатної ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району "Липкижитлосервіс" (далі - КП "Липкижитлосервіс"), Печерського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києва (далі - Печерський РВ ГУ ДМС України в м. Києві), правонаступником якого є Печерська районна в м. Києві державна адміністрація та просив: визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та позбавити її права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати Печерський РВ ГУ ДМС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 ; визнати право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, квартира АДРЕСА_1 витребувана у ОСОБА_3 на користь недієздатної ОСОБА_2 . Разом з тим, до цього часу в спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_4, яка не проживає і не проживала в ній, а ОСОБА_3 не визнає право власності ОСОБА_2 на спірну нерухомість. Вказані обставини перешкоджають недієздатній ОСОБА_2 вільно розпоряджатися належним їй нерухомим майном.
Короткий зміст судових рішень в справі
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року позов ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, задоволено.
Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та позбавлено її права користування квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Печерський РВ ГУ ДМС України в м. Києві примусово зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 .
Визнано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є власником спірної квартири на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року про її витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, яке набрало законної сили, однак в реєстрі речових прав на нерухоме майно Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна наявні відомості про право власності ОСОБА_3 на вказану нерухомість, обґрунтованими є вимоги про визнання права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_2 .
Оскільки з припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру її члени сім`ї втрачають право користування нею, ОСОБА_4 як член сім`ї колишньої власниці квартири підлягає визнанню такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, а також підлягає зняттю з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 .
Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та позбавлено її права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Печерську в м. Києві районну державну адміністрацію зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 .
Визнано право приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про судове засідання, призначене на 07 листопада 2019 року, в якому було ухвалене оскаржуване заочне рішення.
Таким чином, недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до порушення права відповідачів на справедливий суд, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, підлягає задоволенню, оскільки на підставі судового рішення було припинено право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та поновлено право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру. Разом з тим, ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі як дочка її попереднього власника ОСОБА_3 . Доказів того, що ОСОБА_2 після поновлення її права власності на квартиру АДРЕСА_1 надавала право користування ОСОБА_4 спірним нерухомим майном, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут припиняється судом за позовом власника житлового приміщення при наявності обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, право ОСОБА_4 на користування чужим майном (спірною квартирою) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України шляхом визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою, та зняття з реєстраційного обліку.
Відповідачка ОСОБА_3 продовжує оспорювати право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 понад вісім років, такі дії ОСОБА_3 є умисними, недобросовісними, спрямованими на порушення прав ОСОБА_2 на розпорядження належним їй на праві власності майном, тому наявні підстави для визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та передати справу на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що договір купівлі-продажу квартири від 12 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався.
Київський апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення послався на норму права, яка станом на 2017 рік не діяла.
Її право власності на спірну квартиру не було припинено в установленому законом порядку та її було знято з реєстраційного обліку на підставі заяви ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
22 червня року справа № 757/21768/14 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.