Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 263/18985/19
провадження № 61-436св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Маріупольської міської ради,
відповідачі:державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації
м. Торецька Донецької області ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі судді Федоренко Т. І. від 14 травня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Зайцевої С. А., Мальцевої Є. Є.,
від 19 серпня 2021 року, і виходив із наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У грудні 2019 року заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури
№ 1 звернувся до суду в інтересах держави, в особі Маріупольської міської ради, з позовом до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації
м. Торецька Донецької області Лясевича Р. В., ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування запису про право власності, закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення права власності.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Маріупольською місцевою прокуратурою № 1 на підставі статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" під час вивчення матеріалів кримінального провадження № 4201905190000019 від 12 лютого 2019 року встановлено порушення інтересів держави в особі Маріупольської міської ради, а саме прийняття державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Лясевичем Р. В. рішення від 22 червня 2018 року № 41747910 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - магазин А-1 площею 17,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі документів, які викликають сумнів у їх справжності.
Прокурор посилався на те, що надані для проведення спірної державної реєстрації документи (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 02 жовтня 2012 року № ДЦ 14212275018, копія рішення колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 11 листопада 2012 року № 300/45 "Про надання нової поштової адреси", копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 04 вересня 2008 року № 153/7 "Про відведення ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки під будівництво магазина по АДРЕСА_2") не приймались уповноваженими органами, внесені до них дані не відповідають дійсності, а при виїзному обстеженні було встановлено, що адреса: АДРЕСА_1 відсутня, у той час коли по АДРЕСА_3 виявлена тимчасова споруда площею 27,79 кв. м, встановлена без відповідних правовстановлюючих документів.
Зазначав, що державним реєстратором при внесенні запису до Державного реєстру речових прав та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123, за ОСОБА_2 порушено вимоги пункти 2, 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнень, прокурор просив: закрити розділ у Державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна № 1583354614123 та припинити право власності за № 26752595; визнати протиправним й скасувати рішення державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевича Р. В. від 22 червня 2018 року № 41747910, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_1, площею 17,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_1, площею 17,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, позов заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради задоволено.
Закрито розділ у Державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна
№ 1583354614123 та припинено право власності № 26752595.
Визнано протиправним й скасовано рішення державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області ОСОБА_1 від 22 червня 2018 року № 41747910, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна
АДРЕСА_3, площею 17,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна
АДРЕСА_1, площею 17,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 при реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою:
АДРЕСА_1, подано недостовірні документи про присвоєння адреси, наявність права користування земельною ділянкою, а також реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а тому у нього були відсутні правові підстави для виникнення права власності на спірне нерухоме майно, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.
При цьому суди попередніх інстанцій вважали, що прокурор належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів територіальної громади у суді.
Узагальнені доводи касаційної скарги
05 січня 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2021 року і постанову Донецького апеляційного суду
від 19 серпня 2021 року та закрити провадження у справі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а та від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи порушили правила юрисдикції, з огляду на те, що спірна будівля є магазином і використовується ФОП ОСОБА_2 для здійснення господарської діяльності. Заявник важає, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Також ОСОБА_2 посилається на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність правових підстав для здійснення Маріупольською окружною прокуратурою представництва інтересів Маріупольської міської ради, яка не ліквідована та здатна самостійно представляти свої інтереси в суді. Крім того зосереджує увагу на відсутності згоди Маріупольської міської ради на здійснення прокурором представництва її інтересів в суді.
Зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття позовної заяви, яка не відповідала вимогам статті 175 ЦПК України (не зазначено розрахунок сум, які підлягають до стягнення, зміст позовних вимог до кожного із відповідачів, попередній розрахунок суми судових витрат, а також не додано документів, які підтверджують повноваження прокурора Гречка О. А. на представництво інтересів позивача у судових засіданнях). Крім того, вважає неналежними та недопустимими доказами документи, які надані прокурором до позовної заяви у незавірених копіях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження на рішення Жовтневого районного суду
м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 263/18985/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року направлено до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська копії матеріалів касаційного провадження № 61-436ск22 для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 263/18985/19.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року продовжено керівнику Маріупольської окружної прокуратуриДонецької областістрок для подання відзиву на касаційну скаргу до 22 липня 2022 року
08 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали відновленого втраченого судового провадження у справі № 263/48985/19. Колегія суддів вважає, що матеріали відновленого судового провадження є достатніми для розгляду касаційної скарги по суті.
Відзив на касаційну скаргу,поданий Маріупольською окружною прокуратурою Донецької області 22 липня 2022 року через засоби електронного зв`язку, не було скріплено кваліфікованим електронним підписом, а відзив на касаційну скаргу, поданий Маріупольською окружною прокуратурою Донецької області
26 липня 2022 року через засоби електронного зв`язку, є таким, що поданий поза межами продовженого судом в порядку частини другої статті 127 ЦПК України строку на його подання, а тому на підставі частини другої статті 125 ЦПК України зазначені відзиви підлягають залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 червня 2018 року державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Лясевичем Р. В. прийнято рішення № 41747910 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - магазин А-1 площею 17,4 квадратних метра, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 156026752, об`єкту нерухомості, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, присвоєно реєстраційний номер 1583354614123.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2018 року, останній звернувся для державної реєстрації права власності на новостворене майно. До заяви було долучено документи, а саме: декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 02 жовтня 2012 року
№ ДЦ 14212275018, копія рішення колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 11 листопада 2012 року № 300/45 "Про надання нової поштової адреси", копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 04 вересня 2008 року № 153/7 "Про відведення
ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки під будівництво магазина по АДРЕСА_2", технічний паспорт на громадський будинок нежитлову будівлю, справа № 551-18.
З інформації директора юридичного департаменту Маріупольської міської радивід 21 лютого 2019 року № 47/7161 слідує, що за 2012 рік дати засідання колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради
від 11 листопада 2012 року не значиться. Рішень про надання поштових адрес об`єктам нерухомого майна не значиться.
Згідно з листом управління Державного архітектурно-будівельного контролю від 22 лютого 2019 року щодо наявності в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання документів інформація щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02 жовтня 2012 року № ДЦ 14212275018 відсутня в реєстрі.
З повідомлення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 28 лютого 2019 року вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, не виділялась та не надавалась у користування. Питання щодо надання поштової адреси об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, не розглядалось.
Відповідно до акту виїзного обстеження від 25 жовтня 2019 року, у зв`язку з відсутністю адреси: АДРЕСА_3, обстеження було здійснено за адресою: АДРЕСА_3 . При обстеженні виявлена тимчасова споруда площею
27,79 кв. м, встановлена без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Згідно з наданою інформацією департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 24 червня 2019 року, в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації дані щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.
Відповідно до технічного паспорту серія та номер 551-18, виданого 01 червня 2018 року ТОВ "Амор-Альянс" на ім`я замовника ОСОБА_2, магазин літ. А-1 площею 27,79 кв. м, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді організаційного відділу Маріупольської міської ради від 05 березня 2021 року на запит директора юридичного департаменту, рішення за № 153/7 стосовно відведення ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки на засіданнях виконавчого комітету міської ради у квітні та вересні 2008 року не приймалося.
Відповідно до відповіді департаменту роботи з активами управління земельних відносин (землеустрою) Маріупольської міської ради від 15 березня 2021 року на запит директора юридичного департаменту заява від ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , до управління не надходила та рішення за № 153/7 з питання відведення ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки на засіданнях виконавчого комітету міської ради у квітні та вересні 2008 року не приймалося.
В Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація про реєстрацію декларації та готовність об`єкта - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, до експлуатації
від 02 жовтня 2012 року № ДЦ 14212275018.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали відновленого судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.