Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 521/574/22
провадження № 61-9422св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2022 року у складі судді
Тополевої Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі - ТОВ "Експансія") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 12 лютого 2020 року він працював на посаді касира торговельного залу в Одеській філії ТОВ "Експансія".
22 жовтня 2020 року він отримав трудову книжку із записом про його звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України
з 12 жовтня 2020 року, наказ від 12 жовтня 2020 року № 410/к/тр.
Вважає, що його звільнення з роботи є незаконним та таким, що порушує право на працю, так як у нього було відсутнє волевиявлення на звільнення
з роботи. Заяву про звільнення з роботи за власним бажанням він не подавав.
Тому є підстави для поновлення його на роботі та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати наказ про звільнення від 12 жовтня 2020 року № 410/к/тр та звільнення його з роботи незаконним;
- поновити його на посаді касира торговельного залу в Одеській філії
ТОВ "Експансія";
- стягнути з Одеської філії ТОВ "Експансія" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня виконання рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 14 квітня 2022 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не мав правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи за відсутності заяви про звільнення його з роботи за власним бажанням на підставі
статті 38 КЗпП України. Вирішуючи питання про застосування строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, суд встановив, що у цьому випадку початок перебігу місячного строку звернення до суду розпочався
з 22 жовтня 2020 року, тобто з дня, коли позивач дізнався про його звільнення та отримав копію трудової книжки. З цим позовом ОСОБА_1 звернувся 06 січня 2022 року, клопотання про поновлення строків позовної давності не заявляв та не надав доказів того, що він не мав реальної можливості звернутися з цим позовом у межах строку, визначеного законом. За результатами розгляду справи судом були встановлені підстави для задоволення позовних вимог по суті спору, проте, позивач пропустив строк на звернення до суду з відповідним позовом, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку
з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 14 квітня 2022 року змінено та доповнено в частині мотивування.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки станом на момент розгляду справи карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), скасовано не було, строки, встановлені статтею 233 КЗпП України на звернення до суду з позовом, продовжуються. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності, в зв`язку з чим апеляційний суд змінив оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивування.
Позивач не спростовував факт написання заяви, наданої відповідачем на стадії апеляційного розгляду справи, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи позивач не заявляв, тому апеляційний суд дійшов висновку про законність наказу Одеської філії ТОВ "Експансія"
від 12 жовтня 2020 року № 410/к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи за статтею 38 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд, незважаючи на недоведеність відповідачем факту об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції доказу - заяви про звільнення за власним бажанням, взяв до уваги цю заяву та помилково відмовив у задоволенні його позовних вимог на підставі саме цього доказу. Отже, апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Прийнявши на стадії апеляційного перегляду справи новий доказ, суд не звернув уваги на те, що згідно із записами у трудовій книжці його звільнення від 09 жовтня 2020 року на підставі наказу від 09 жовтня
2020 року № 408-к було скасовано, про що зроблено запис у трудовій книжці № 05 такого змісту: "Запис № 04 не є дійсним".
Зазначає, що в судовому порядку оскаржується наказ про звільнення
від 12 жовтня 2020 року № 410/к/тр, натомість підставою для видачі цього наказу не може бути заява про звільнення з 09 жовтня 2020 року, так як на підставі цієї заяви був виданий інший наказ (від 09 жовтня 2020 року
№ 408-к), що скасовано роботодавцем.
Вказує, що його незаконно звільнено з роботи 12 жовтня 2020 року, тобто
в період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (який на вказаний момент було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641).
До суду із цим позовом він звернувся 06 січня 2022 року. Станом на час його звернення до суду на території України продовжував діяти карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня
2020 року № 211, який було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
ОСОБА_1 посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року ТОВ "Експансія" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 лютого 2020 року відповідно до наказу № 70-к Одеської філії
ТОВ "Експансія" ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду касира торговельного залу (а.с. 6).
28 вересня 2020 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його
з посади за власним бажанням з 09 жовтня 2020 року (а.с. 88).
12 жовтня 2020 року відповідно до наказу № 410/к/тр Одеської філії
ТОВ "Експансія" ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі його заяви за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України з 12 жовтня
2022 року. Компенсовано 16 днів невикористаної відпустки (а.с. 32).
Повідомлення про звільнення було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано ним 21 жовтня 2020 року (а.с. 37).
22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку.
31 січня 2022 року ТОВ "Експансія" подало до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог
ОСОБА_1 (а.с. 39).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП Україниіз заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Встановлений статтею 233 КЗпП Українистрок поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Згідно з пунктом 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом