Постанова
Іменем України
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 335/15805/17
провадження № 61-7595св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І.О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ребро Оксана Петрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2021 року у складі судді Воробйова А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П., про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації.
Позов мотивований тим, що він постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності.
Згідно виписки з акту медико-соціальної експертної комісії до довідки серії АВ № 0541691 від 20 жовтня 2015 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи по зору довічно.
У травні 2017 року відповідач по справі ОСОБА_3 пообіцяла ОСОБА_2 піклуватися про нього, надавати матеріальну допомогу, відновити зір та запропонувала укласти нотаріальний договір про довічне утримання, на що він погодився.
15 травня 2017 року ОСОБА_3 відвезла ОСОБА_2 до нотаріуса, де він, будучи сліпим, за допомогою ОСОБА_3 якось підписав з нею договір довічного утримання у вигляді договору дарування, так як на цьому наполягала відповідач та нотаріус. Нотаріус, який завіряв цей документ, не могла не бачити, що ОСОБА_2 сліпий та про це у нього не питала. Також вона бачила, що ОСОБА_2 не може прочитати цей договір, але вголос договір зачитано не було.
Позивач продовжив проживати у своїй квартирі, оскільки вона була його єдиним житлом, передача ключів від квартири ОСОБА_3 не здійснювалась, так як ОСОБА_2 вважав, що уклав з відповідачем не договір дарування, а договір довічного утримання, при якому передавати ключі не потрібно.
Після підписання договору дарування відповідач перестала приходити до ОСОБА_2 .
На думку ОСОБА_2, ОСОБА_3 обманним шляхом в силу його похилого віку, стану здоров`я, потреби в сторонньому догляді, матеріальному догляді, знаючи, що він є особою з інвалідністю першої групи по зору та не має можливості прочитати документ, змусила його підписати з нею договір дарування, повідомивши, що це і є договір довічного утримання. В силу похилого віку та безпорадного стану ОСОБА_2 не зрозумів, який документ підписав, помилився щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, насправді він хотів укласти договір довічного утримання.
Позивач просив:
визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею (житловою площею 32,61 кв. м, загальною площею 56,65 кв. м), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П. за реєстром № 1384 від 15 травня 2017 року, між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованою ОСОБА_3 ;
скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П., про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації, зупинено до вступу у справу правонаступників після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2019 року поновлено провадження у цивільній справі, залучено до участі в справі правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П., про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації задоволено повністю.
Визнано недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 32,61 кв. м, загальною площею 56,65 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П. за реєстровим № 1384 від 15 травня 2017 року, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованою ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 32,61 кв. м, загальною площею 56,65 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П. за реєстровим №1384 від 15 травня 2017 року, укладеного між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованою ОСОБА_3 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була єдиним житлом ОСОБА_2, іншого житла він не мав, після укладення договору дарування продовжував проживати у спірній квартирі, тобто фактичної передачі квартири не відбулося, оспорюваний договір дарування укладений без присутності свідків. Водночас, заповіт від 18 травня 2018 року, яким ОСОБА_2 всі свої права та обов`язки майнового характеру та все своє майно, рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1, був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О., прочитаний нотаріусом уголос у присутності запрошених свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 . В заповіті вказано, що ОСОБА_2 внаслідок поганого зору не може особисто підписати заповіт, за його дорученням, в його та присутності нотаріуса, підписано ОСОБА_7 .
Враховуючи похилий вік (91 рік) і стан здоров`я ОСОБА_2 (І група інвалідності по зору безстроково внаслідок травми, отриманої при захисті Вітчизни, потребував стороннього догляду) на час укладання оспорюваного договору, потребу у сторонньому догляді та матеріальній допомозі, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що укладаючи оспорюваний договір дарування квартири, ОСОБА_2 помилявся щодо правової природи цього правочину, прав та обов`язків, що є підставою для визнання договору недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2022, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П., яка посвідчила оспорюваний договір дарування, вчинила усі необхідні дії задля того, щоб з`ясувати дійсні наміри та вільну волю сторін договору, сторони договору готувалися до угоди, замовляли оцінку вартості нерухомого майна з метою подальшого надання нотаріусу разом з технічними документами, що характеризують об`єкт нерухомості. Обставини, на які посилається позивач, не мають жодного значення, оскільки договір може бути визнаний судом недійсним виключно та тільки у момент його вчинення. Під час судового розгляду ані ОСОБА_1, ані свідки, які заявлені позивачем, не перебували під час укладення та посвідчення спірного договору, тому їх свідчення не мають жодного значення для вирішення справи. ОСОБА_2 не був сліпим, мав вади зору, але міг бачити, розписуватися, рахувати грошові кошти, оскільки отримував пенсію, не був глухим, також не встановлено його неможливість не сприймати природу правочину, розуміти його наслідки. На спростування сліпоти та глухоти, а також такого стану, у якому ОСОБА_2 не розумів значення своїх дій та їх наслідків у момент вчинення правочину не надано жодного доказу, тому пояснення ОСОБА_1 є припущенням. До того ж, ОСОБА_3 постійно проживає поза межами України, тому, не проживала у квартирі, що є предметом договору дарування, оскільки сторони договору домовилися про встановлення сервітуту. У матеріалах справи наявні пояснення нотаріуса, яка зазначає, що при вчиненні договору дарування нотаріусом було чітко роз`яснено сторонам договору про його зміст, повністю з`ясовано обсяг дієздатності сторін та їх справжні наміри, текст договору прочитано вголос. Суди не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 354/914/13-ц (провадження № 61-3424св20), від 12 вересня 2018 року у справі 360/1552/16-ц (провадження № 61-27040св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 306/1473/16-ц (провадження № 61-20849св18), від 12 вересня 2018 року справа № 335/8252/14-ц (провадження № 61-6516св18). Суди залишили поза увагою ту обставину, що матеріали судової справи містять заяву, що складена та підписана особисто дарувальником ОСОБА_2, в якій він ставить перед судом питання щодо залишення справи без розгляду (відмовляється від позову). Вказана заява подана через канцелярію суду першої інстанції особисто ОСОБА_2, але не була розглянута особисто за його участю, оскільки думку заявника особисто суд не з`ясував, заслухавши лише думку представника - адвоката Ворони Г. Д., яка не мала повноважень, оскільки відомості у ордері не відповідали відомостям у реєстрі адвокатів. Вказана заява про відмову від позову свідчить саме про те, що ОСОБА_2 мав дійсний намір передати в дар квартиру відповідачу, а позов про визнання недійсним договору дарування був поданий під впливом правонаступника ОСОБА_1 . Позивач не вказував у позові в якості підстав для задоволення позовних вимог статті 215, 216 ЦК України, але судом першої інстанції скасовано державну реєстрації права власності.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_8, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 потребував постійного стороннього догляду, що свідчить про його неможливість самотужки задовольняти власні потреби через суттєві вади зору. ОСОБА_9 пояснив у судовому засіданні, що він на підставі довіреності отримував у банку пенсію ОСОБА_2 . Квартира АДРЕСА_1 була єдиним житлом ОСОБА_2 . Після укладання оспорюваного договору ОСОБА_2 до дня своєї смерті продовжував проживати у цій квартирі. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нібито домовились про встановлення сервітуту, який полягав в особистому праві дарувальника ОСОБА_2 довічного безоплатного користування відповідно до цільового призначення вищезазначеною квартирою в цілому. Однак встановлення такого сервітуту не підтверджене належними та допустимими доказами, також сам договір дарування від 15 травня 2017 року не містить пункту про встановлення сервітуту. ОСОБА_2 у позовній заяві зазначив, що він не бачив, що підписує, вголос договір нотаріусом зачитано не було. Оспорюваний договір не містить пункту про те, що текст було прочитано вголос. Отже, ОСОБА_2 неправильно сприймав фактичні обставини оспорюваного правочину, вчинив дію у результаті помилки з огляду на похилий вік, інвалідність по зору та тяжкі життєві обставини. Правову природу договору ОСОБА_2 став розуміти лише тоді, коли відповідач обмежилась покупкою крапель в очі, після укладання договору матеріальну допомогу не надала жодного разу, до квартири не приходила.В матеріалах справи дійсно наявна заява про залишення позову без розгляду від 11 січня 2018 року, написана нібито ОСОБА_2 . Під час ознайомлення з матеріалами справи було виявлено, що наступною за нумерацією є заява ОСОБА_3 від 16 січня 2018 року про видачу їй копії позову з додатками для неї, як для відповідача, в зв`язку з неотриманням документів. Ці дві заяви написані одним і тим самим почерком. Більше того, підпис у заяві візуально відрізняється від підпису ОСОБА_2 . З цих підстав вищевказана заява від 11 січня 2018 року не була підтримана представником ОСОБА_2 адвокатом Вороною Г. Д. До цього самого питання повертались і при розгляді справи, який було розпочато спочатку, після залучення ОСОБА_1 як правонаступника, а отже, судом надавалась оцінка вказаній заяві. Суд першої інстанції під час дослідження письмових доказів у справі надавав оцінку письмовим пояснення третьої особи - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П. Більше того, суд першої інстанції з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, викликав у судові засідання третю особу для особистого надання пояснень та для можливості сторонам задати питання, з огляду на складність справи та її значення для сторін. Третя особа не з`явилась, причини неявки не повідомила.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/15805/17, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2022 року відмовлено.
У серпні 2022 року матеріали цивільної справи № 335/15805/17 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 354/914/13-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 360/1552/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 306/1473/16-ц, від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 335/8252/14-ц та у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133цс12, від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 15 травня 2017 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровувана) укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ребро О. П., зареєстрований в реєстрі за № 1384.
На момент укладення оспорюваного договору дарування від 15 травня 2017 року ОСОБА_2 був 91 рік.
Виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0541961 від 20 жовтня 2015 року свідчить про те, що ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності по зору безстроково. Причина інвалідності: травма отримана при захисті Вітчизни. У пункті 13 виписки вказано, що ОСОБА_2 потребував постійного стороннього догляду;
За посвідченням інваліда Вітчизняної війни серії НОМЕР_1 від 01 липня 2011 року - ОСОБА_2 має І групу інвалідності;
Спірна квартира була єдиним житлом ОСОБА_2 . Після укладання оспорюваного договору ОСОБА_2 до дня своєї смерті продовжував мешкати у цій квартирі, самотужки та за допомогою родини ОСОБА_10 її утримував. Відповідач не заселилась до квартири, ключі їй не були передані.
ОСОБА_2 заповітом від 18 травня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О., підписаним у присутності свідків та у зв`язку із поганим зором заповідача з використанням рукоприкладства ОСОБА_7, всі свої права та обов`язки майнового характеру та все своє майно, рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.