ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 397/791/17
провадження № 61-6572св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Олександрівського районного нотаріального округу Котляренко Юрій Іванович, ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Пляка С. Л., та постанову Кіровоградського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулася з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Олександрівського районного нотаріального округу Котляренко Ю. І., ОСОБА_4 , про визнання довіреності та розписки недійсними.
Позов мотивований тим, що їй на праві приватної власності відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 24 травня 2002 року серії РІ № 319508, виданого на підставі розпорядження Знам?янської районної державної адміністрації, належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4,19 га, розташована на території Цибулівської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю КР № 013923 від 17 травня 2007 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, вона є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 4,05 га, розташованої на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
23 квітня 2012 року між нею та Фермерським господарством «Савченко В. В.» (далі - ФГ «Савченко В. В.») в особі директора ОСОБА_4 укладено договори оренди земельних ділянок терміном на 49 років з виплатою орендної плати в розмірі по 2 647 грн щороку за кожну земельну ділянку. Договори оренди зареєстровані у відділі Держкомзему у Знам?янському районі 13 грудня 2012 року за № 352228854003571 та № 352228854003573.
16 листопада 2011 року її представник за довіреністю ОСОБА_2 звернулась до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Цибулівське ХПП» (далі - ТОВ «Цибулівське ХПП») в особі ОСОБА_4 із заявою, в якій просила видати орендну плату за дві земельні ділянки за 2011-2016 роки у зв?язку зі скрутним матеріальним становищем та зобов?язалась не турбувати ОСОБА_4 стосовно питання виплати орендної плати до 2016 року. Відповідно до видаткового касового ордера від 17 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримала 17 000 грн орендної плати за 2012-2016 роки за дві земельні ділянки.
Весною 2012 року вона звернулась до ОСОБА_4 з вимогою доплатити орендну плату, на що ОСОБА_4 погодився за умови складання відповідної нотаріально засвідченої заяви про отримання грошових коштів в рахунок оплати орендної плати за землю. Влітку 2012 року вона з ОСОБА_3 , який представляв інтереси ОСОБА_4 , підписали у нотаріуса таку заяву. Будучи юридично необізнаною, цілком і повністю довіряючи ОСОБА_3 , не маючи сумнівів у правомірності дій нотаріуса, який не роз?яснив їй ні змісту текста документа, ні його суттєві та важливі моменти, не попередив про правові наслідки підписання цього документа, вона підписала документ, не ознайомившись з його текстом. Копію документа нотаріус їй не видав.
У 2017 році під час розгляду справи за її позовом про визнання недійсними договорів міни позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 отримав від її імені нотаріально посвідчену довіреність строком дії до 18 липня 2015 року, відповідно до якої вона уповноважила його, окрім загальних дій з представництва її інтересів, на здійснення дій з відчуження (продажу, міни) належного їй на праві приватної власності нерухомого майна. Оскільки ОСОБА_3 ? скориставшись її помилкою, неправомірним шляхом отримав право на виконання дій, на які вона його не уповноважувала, її позбавлено належних їй на праві приватної власності двох земельних ділянок. Жодної дії на схвалення вчиненого від її імені правочину вона не вчиняла та розпорядження представнику не давала.
Також у 2017 році їй стало відомо про існування розписки від 10 червня 2012 року, відповідно до умов якої вона нібито отримала від ОСОБА_3 в борг гроші в сумі 40 000 грн, які зобов`язалась повернути до 10 липня 2012 року. Жодних коштів від ОСОБА_3 вона не отримувала, розписку особисто не писала, підпис на розписці не вчиняла.
Просила визнати недійсною довіреність, посвідчену 18 липня 2012 року, якою уповноважила ОСОБА_3 на вчинення відповідних дій, та визнати недійсною розписку від 10 червня 2012 року, складену нею, про одержання від ОСОБА_3 грошей у борг.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними довіреності та розписки відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин, які б свідчили про недійсність довіреності та розписки, виданої ОСОБА_1 відповідачеві.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Урсаленка О. М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції, вказав, що рішення є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заявник зазначає, що поза увагою судів залишилась та обставина, що ОСОБА_1 підписала оспорювані правочини, взагалі не ознайомившись з їхнім змістом і не розуміючи їхню природу. Її не було повідомлено відповідачем щодо дійсних причин укладення цих правочинів, оскільки він фактично діяв в інтересах директора ТОВ «Цибулівське ХПП» ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Також відчуження належних ОСОБА_1 земельних ділянок відбулось без її згоди, незважаючи на те, що відповідач, будучи повіреною особою, мав вчиняти правочин за її згоди.
Позиція інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. На його думку, суди повно та всебічно встановили фактичні обставин справи і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Олександрівського районного суду Кіровоградської області матеріали справи № 397/791/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта та свідоцтва про право на спадщину за законом належали земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4,19 га та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 4,05 га, розташовані на території Цибулівської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
23 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ФГ «Савченко В. В.» укладено договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 49 років.
10 червня 2012 року від імені ОСОБА_1 складена розписка про те, що вона отримала від ОСОБА_3 гроші у позику в сумі 40 000 грн та зобов`язалася повернути їх до 10 липня 2012 року, а в разі неповернення боргу має передати йому земельні ділянки у його власність.
18 липня 2012 року приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Котляренком Ю. І. нотаріально посвідчено від імені ОСОБА_1 довіреність, зареєстровану в реєстрі за № 759, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями з питань відчуження (продажу, міни), здачі в найм (оренду), управління, а також вчинення для неї та/чи в її інтересах будь-яких дій щодо належного їй на праві приватної власності нерухомого майна. Довіреність підписана ОСОБА_1 в присутності нотаріуса, особа її встановлена, дієздатність перевірена, довіреність видана з правом передоручення і зберігає чинність до 18 липня 2015 року.
10 листопада 2014 року нотаріально посвідчено договори міни належних ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , земельних ділянок на належні ОСОБА_4 земельні ділянки. Цю міну здійснено з доплатою по 20 000 грн за кожну земельну ділянку, яку отримано до підписання договорів міни, всього доплачено 40 000 грн.
Відповідно до змісту цих договорів сторони обміняли (передали у власність один одному) належне їм на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_4 - земельні ділянки, площею по 0,01 га кожна у межах згідно з планом, що розташовані на території Соснівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_1 - земельні ділянки площею 4,1926 га та 4,0497 га у межах згідно з планом, що розташовані на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2017 року у справі № 389/1142/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренко Ю. І., про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки у задоволенні позову відмовлено.
Вказане судове рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги заявника на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року та постанову Кіровоградського апеляційного суду від 13 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту порушеного права визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Отже, правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Волевиявленн