ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 366/179/20
провадження № 61-8976св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова
компанія "Континенталь Фінанс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Континенталь Фінанс", в інтересах якого діє адвокат Гук Олексій Олегович, на рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Слободян Н. М., та постанову Київського апеляційного суду
від 29 квітня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Південний фінансовий партнер" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності.
В обґрунтування позову вказувало, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року у справі № 1/18 задоволено позов ТОВ "Південний фінансовий партнер" до ОСОБА_3 та стягнено з останнього заборгованість за кредитним договором № 459Ю від 25 вересня
2013 року у розмірі 19 999 997,28 грн і третейський збір у сумі 25 500 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року
у справі № 796/123/2018 задоволено заяву ТОВ "Південний фінансовий партнер" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1/18 від 23 квітня 2018 року у справі за позовом ТОВ "Південний фінансовий партнер" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і 19 червня 2018 року видано виконавчий лист № 796/123/2018.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області
(далі - приватний виконавець) Чернецького Юрія Дмитровича від 25 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57531065 з примусового виконання виконавчого листа № 796/123/2018.
26 жовтня 2018 року приватний виконавець виніс постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Зазначало, що на адресу боржника неодноразово надсилались виклики, в тому числі за № 114 від 26 жовтня 2018 року та № 154 від 12 листопада 2018 року, до приватного виконавця для надання пояснень щодо причини невиконання рішення суду та з вимогою надати декларацію про доходи, однак боржник на виклики не з`явився, декларацію про доходи не надав, про причини неявки приватного виконавця не повідомив.
1 листопада 2018 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним виконавцем встановлено, що боржнику належать майнові права на частку
у ТОВ "Славтрейдфорс" у розмірі 100% (розмір внеску до статутного фонду 2 000 000 грн), частку у ТОВ "Слав Інвест-2000" у розмірі 100% (розмір внеску до статутного фонду: 572 757,88 грн), тому винесено постанову про арешт вказаного майна.
30 листопада 2018 року приватним виконавцем направлено подання до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області про примусовий привід боржника, 17 грудня 2018 року - винесено постанову про розшук майна боржника та направлено на виконання в Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
18 лютого 2019 року, 20 лютого 2019 року та 4 вересня 2019 року винесено постанову про опис та арешт коштів боржника.
16 жовтня 2019 року приватний виконавець подав до Солом`янського районного суду міста Києва подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншою особою.
У грудні 2019 року позивачу стало відомо, що дружина ОСОБА_3 -
ОСОБА_1 23 листопада 2019 року подарувала їх дочці ОСОБА_2
1/2 частку земельної ділянки площею 1,9382 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0002, 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0001 та 1/2 частку домоволодіння, розташовані на АДРЕСА_1 .
Зазначало, що вказані договори дарування укладені ОСОБА_1 за згодою її чоловіка ОСОБА_3, оскільки це майно було придбано нею за час перебування з у шлюбі з ОСОБА_3 .
На думку позивача, до укладення оспорюваних правочинів боржник був співвласником подарованого нерухомого майна, а ОСОБА_1 навмисно здійснила відчуження майна дочці для уникнення звернення стягнення на вказане майно.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати недійсними:
- договір дарування від 23 листопада 2019 року, на підставі якого
ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки
площею 1,9382 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0002, розташовану на АДРЕСА_1, та скасувати рішення приватного нотаріуса Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білана Є. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяження на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 ;
- договір дарування від 23 листопада 2019 року, на підставі якого
ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0001, розташовану на АДРЕСА_1, та скасувати рішення приватного нотаріуса Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білана Є. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяження на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 ;
- договір дарування від 23 листопада 2019 року, на підставі якого
ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частку домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків і знаходиться на
АДРЕСА_1, та скасувати рішення приватного нотаріуса Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білана Є.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяження на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначав, що відчужене ОСОБА_1 спірне майно придбано нею за особисті кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності. Позивач має майнові претензії до ОСОБА_3 на підставі договору поруки від 27 вересня 2013 року, який укладений ними до реєстрації боржником шлюбу з ОСОБА_1 (22 вересня 2016 року), тому відсутні підстави вважати договір поруки укладеним в інтересах сім`ї. Місцевий суд зазначив, що покладення фінансових зобов`язань ОСОБА_3, які виникли до укладення шлюбу, на його дружину (за рахунок її майна), є явно несправедливим та істотно порушуватиме майнові права ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Також суд першої інстанції вказав, що 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюбний договір, яким встановили режим роздільної власності подружжя як на майно, яке вже перебуває у їх власності, так і на майно, яке буде набуте ними в майбутньому.
За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про відсутність визначених статтями 234, 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваних договорів дарування недійсними.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено ТОВ "Фінансова компанія "Континенталь Фінанс" до участі у справі як правонаступника позивача -
ТОВ "Південний фінансовий партнер".
Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Континенталь Фінанс" залишено без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Континенталь фінанс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що ОСОБА_1 навмисно здійснила відчуження спільного з ОСОБА_3 майна на користь дочки ОСОБА_2 з метою унеможливлення звернення стягнення на частку боржника в цьому майні.
Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про належність ОСОБА_1 відчуженого майна на праві особистої приватної власності, оскільки надана ОСОБА_3 згода на відчуження спільного сумісного майна подружжя при укладенні оспорюваних правочинів спростовує такий висновок.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій помилково вважали спростованою ОСОБА_1 презумпцію спільного майна подружжя, оскільки до звернення приватного виконавця з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_1, останні не порушували питання про визнання цього майна особистою приватною власністю будь-якого з подружжя.
Зазначає про безпідставне посилання судами попередніх інстанцій на положення укладеного ОСОБА_3 і ОСОБА_1 шлюбного договору
від 19 лютого 2020 року, оскільки такий договір сторони уклали після відчуження спільного майна за оспорюваними договорами від 23 листопада 2019 року та звернення кредитора з позовом у цій справі.
Помилковим заявник вважає посилання суду апеляційної інстанції про необізнаність ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з її чоловіка боргу, оскільки остання була учасником справи за поданням приватного виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він володіє з іншими особами. Звернення приватного виконавця з таким поданням відбулось до укладення оспорюваних правочинів, що вказує про обізнаність ОСОБА_1 на час відчуження майна як про існування виконавчого провадження відносно ОСОБА_3, так і про намір приватного виконавця в межах вказаного провадження визначити частку останнього у спільному майні подружжя.
На думку заявника, існує необхідність у даній справі відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року
у справі № 6-2641цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, на які послався апеляційний суд, оскільки у даній справі між подружжям не існувало спору про поділ майна. Вважає, що у даній справі необхідно врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування статті 60 СК України, оскільки ОСОБА_1, укладаючи оспорювані правочини, отримала згоду чоловіка на відчуження спільного майна подружжя, що підтверджує презумпцію спільності майна подружжя відносно предметів договорів дарування.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 24 травня 2017 року
у справі № 6-843цс17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року у справі № 1/18 з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Південний фінансовий партнер" стягнено заборгованість у розмірі 19 999 997,28 грн та третейський збір у розмірі 25 550 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року задоволено заяву ТОВ "Південний фінансовий партнер" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року у справі за позовом ТОВ "Південний фінансовий партнер" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Ю. Д. від 25 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 796/123/2018, виданого Апеляційним судом міста Києва 19 червня 2018 року.
Згідно з договорами купівлі-продажу від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 придбала 1/2 частку земельної ділянки площею 1,9382 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0002, 1/2 частку земельної ділянки
площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0001 та 1/2 частку домоволодіння, розташовані на АДРЕСА_1 .
23 листопада 2019 року відповідачами укладено договори дарування, згідно з якими ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки площею 1,9382 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0002, 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222080901:01:003:0001 та 1/2 частку домоволодіння, розташовані
на АДРЕСА_1 .
19 лютого 2020 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. та зареєстрований за № 834.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суди встановили, що ОСОБА_1 є засновником і керівником ТОВ "Агро-Сістем".
За даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, дохід ОСОБА_1 за перший квартал 2014 року складав 266 601,07 грн, за третій квартал 2015 року -
381 000 грн та 1 382 400 грн, за другий квартал 2016 року - 170 000 грн, за третій квартал 2016 року - 61 971, 83 грн та 23 560,15 грн.
21 жовтня 2020 року ТОВ "Південний фінансовий партнер" та ТОВ "Фінансова компанія "Континенталь Фінанс" укладено договір № 21/10/2020-ВПВ про відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ "Фінансова компанія "Континенталь Фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором № 459Ю від 25 вересня 2013 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів, що оспорювані правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, та з метою уникнення в подальшому виконання судового рішення про стягнення боргу.
Також суди зазначили про те, що майно, яке є предметами оспорюваних правочинів, належало ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 60 СК України).