ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 560/3489/21
адміністративне провадження № К/990/15595/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (суддя-доповідач Шидловський В.Б., судді Боровицький О.А., Курко О.П.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, (далі - Територіальне управління ДБР) про визнання протиправним і скасування наказу від 24.02.2021 №17-о/с "Про звільнення працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому у зв`язку зі скороченням посад" в частині його звільнення з посади слідчого третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР з 01 березня 2021 року, поновлення на займаній або іншій рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням посади державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), оскільки зміна правового статусу посади слідчого ДБР з державного службовця на особу рядового і начальницького складу не свідчить про скорочення цієї посади. Водночас фактичного скорочення його посади або скорочення штатної чисельності працівників Територіального управління ДБР, за твердженням позивача, не відбулося. Крім того, зазначив, що 26 лютого 2021 року він уклав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України, тому відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за ним мали зберігатися посада і середній заробіток.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління ДБР від 24.02.2021 №17-о/с "Про звільнення працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому у зв`язку зі скороченням посад" в частині звільнення з 01 березня 2021 року ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР; поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді з 01 березня 2021 року; зобов`язано Територіальне управління ДБР нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня по 21 вересня 2021 року в сумі 387504,60 грн, вирішивши питання проведення необхідних утримань із заробітної плати відповідно до вимог закону.
4. Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат. Заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн та заяву Територіального управління ДБР про зменшення розміру компенсації витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн за рахунок асигнувань Територіального управління ДБР. У задоволенні решти вимог відмовлено.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 26 лютого 2021 року позивач був прийнятий на військову службу за контрактом, тому його звільнення з 01 березня 2021 року відбулося з порушенням гарантій, установлених частиною третьою статті 119 КЗпП України.
6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
7. Іншою постановою від 18 січня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та відмовив у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
8. Протилежний висновок по суті позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував тим, що укладений позивачем контракт про проходження військової служби набрав чинності з 02 березня 2021 року, тому гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, не поширювалися на нього станом на дату звільнення з посади.
9. У зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції про задоволення позову суд апеляційної інстанції скасував й додаткове рішення суду про розподіл судових витрат.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті цим судом постанови та залишити рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог без змін, а в частині стягнення судових витрат - ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
11. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції неправильно застосував у спірних правовідносинах частину третю статті 119 КЗпП України, яка у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 2.8 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333 (далі - Інструкція), надає працівникам гарантії щодо збереження місця роботи з моменту прийняття їх на військову службу, а не з початку її проходження.
12. У відзиві на касаційну скаргу Територіальне управління ДБР просить залишити скаргу без задоволення, стверджуючи про законність і обґрунтованість оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції. Спростовуючи доводи позивача, відповідач вказує на те, що останній був прийнятий на військову службу з моменту зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 - 02 березня 2021 року, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" і пунктом 23 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
14. З 09 січня 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління ДБР. 10 липня 2019 позивачу присвоєний 8 ранг державного службовця (т.1 а.с. 17-19).
15. Листом від 28.12.2020 №24756/14-09-20 Територіальне управління ДБР попередило ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади у зв`язку зі скороченням посад державної служби внаслідок затвердження змін до структури та штатного розпису Територіального управління ДБР відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань" і від 20.10.2020 №200 дск "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому", наказу Територіального управління ДБР від 20.10.2020 №78 о/с "Про попередження працівників" (т.1 а.с. 20).
16. Наказом директора Територіального управління ДБР від 24.02.2021 №17-о/с з 01 березня 2021 року припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 1 (скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців) частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (т.1 а.с. 21).
17. Водночас наказом командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" (по особовому складу) від 26.02.2021 №62 вирішено укласти із лейтенантом запасу ОСОБА_1 контракт про проходження військової служби у Збройних силах України строком на 3 (три) роки, прийняти його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зарахувати до списків особового складу Збройних сил України та призначити на посаду заступника командира артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення артилерійського дивізіону НОМЕР_2 окремої артилерійської бригади (на шпк "старший лейтенант") (т.1 а.с.22).
18. З дослідженого судами контракту про проходження військової служби вбачається, що цей контракт підписаний командувачем військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" генерал-майором ОСОБА_2 26 лютого 2021 року, ОСОБА_1 - 29 лютого 2021 року та набрав чинності з 02 березня 2021 року (т.2 а.с. 165-168).
19. 26 лютого 2021 року Дубровицький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видав припис №1, яким запропонував ОСОБА_1 28 лютого 2021 року вибути у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу; строк прибуття - 01 березня 2021 року (т.1 а.с. 23). Указаний припис разом з листом Дубровицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.02.2021 №391 щодо збереження за ОСОБА_1 місця роботи отримані Територіальним управлінням ДБР 26 лютого 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції цієї установи (т.1 а.с. 24).
20. 01 березня 2021 року позивач прибув до місця проходження військової служби (т.1 а.с. 39).
21. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2021 №42 військовослужбовця військової служби за контрактом лейтенанта ОСОБА_1, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 26.02.2021 №62 на посаду заступника командира артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1, з 02 березня 2021 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (т.2 а.с. 169).
22. Уважаючи своє звільнення незаконним з мотивів порушення відповідачем передбаченої частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи за працівником, прийнятим на військову службу за контрактом в особливий період, а також з мотивів відсутності фактичного скорочення посад та змін в організації праці, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Позиція Верховного Суду
23. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в межах доводів позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 119 КЗпП України у системному зв`язку з частиною другою статті 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та пунктом 2.8 Інструкції, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
25. Виходячи з цього, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно у зазначеній частині.
26. Статтею 119 КЗпП України передбачені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.