ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/9262/19
касаційне провадження № К/9901/35549/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Степанюк А.Г.; судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О.)
у справі № 640/9262/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 травня 2019 року № Ф-61471-17 про сплату боргу (недоїмки).
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 червня 2020 року адміністративний позов задовольнив повністю, врахувавши відсутність доказів отримання ОСОБА_1 доходу від зайняття адвокатською діяльністю в спірний період.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що позивач з 19 березня 2002 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Проте, матеріали справи не містять доказів, що в період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2019 року ОСОБА_1 працював на посадах, де за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок в розмірі, не меншому від мінімального, який повинен бути сплачений за спірний період, а відтак у силу чинного на час виникнення спірних правовідносин нормативного регулювання позивач був зобов`язаний забезпечувати сплату єдиного внеску у розмірі, не меншому мінімального, незалежно від отримання доходу.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року та залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що він працює на посаді адвоката в Адвокатському об`єднанні "Скляренко, Сидоренко та партнери", що підтверджується довідкою від 03 квітня 2019 року № 248 та контролюючим органом не заперечувалося, як і факт сплати за нього єдиного соціального внеску роботодавцем.
Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що ГУ ДФС у м. Києві сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу від 17 травня 2019 року № Ф-61471-17 про сплату боргу (недоїмки), згідно з якою на підставі статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI) та даних інформаційної системи контролюючого органу платника зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України, працівником є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.