ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/173/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивачки - Пасічника Я.С.,
відповідача - Бабія В.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору на стороні відповідача - Чухась О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя - Яроцький А.М.)
від 23.06.2022,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бучинський Г.Б., судді - Петухов М.Г., Філіпова Т.Л.)
від 06.10.2022,
за позовом ОСОБА_1
до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Хмельницька обласна державна адміністрація,
про визнання недійсним статуту,
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019, як статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статут від 23.02.2019 суперечить ст. 35 Конституції України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 12, 14, 15, 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ст. ст. 3, 25, 37 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", умовам статуту релігійної організації (в редакції, чинній до 23.02.2019). Порушує права позивачки як члена парафіяльних зборів, закріплені ст. 35 Конституції України, ст. ст. 3, 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Зазначає, що спірний статут прийнятий особами, які не є членами релігійної організації, за відсутності кворуму, без дотримання процедур, передбачених статутом (в редакції, чинній на момент прийняття спірного статуту); із порушенням компетенції органу, який затвердив нову редакцію статуту - посадовими особами обласної державної адміністрації не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та статуту релігійної громади, а також прийнято документи за неповним переліком; порушує права членів релігійної громади, які висловились за духовну і канонічну єдність з Українською Православною Церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2022, у задоволенні позову відмовлено.
03.11.2022 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2022, в якій просить вказані судові акти скасувати та позов задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень зазначає п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 35 Конституції України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 12, 14, 15, 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ст. ст. 3, 25, 37 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 25, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах відсутній. Вважає, що судами першої і апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права - ч. 1 ст. 75 ГПК України, ч. ч. 4 - 6 ст. 236 ГПК України, ч. 5 ст. 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: суд не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи - матеріалів реєстраційної справи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" та завірену копію положення про управління культури, національностей, релігій та туризму станом на 23.02.2019; встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. п. 1, 3, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України). Посилається на те, що збори 23.02.2019 проводились як збори територіальної громади, яка неуповноважена вирішувати питання релігійного характеру, і їх місцем проведення був будинок культури с. Сутківці, а не місцезнаходження релігійної організації - будівля церкви чи прилегла до неї територія. Вважає, що спірний статут суперечить ч. 5 ст. 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України. Вказує, що відповідач визнав і підтвердив фактичні обставини, наведені позивачкою у позовній заяві.
Також у касаційній скарзі позивачка посилається на ст. ст. 302, 303 ГПК України та зазначає про необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на існування виключної правової проблеми в частині вирішення спорів, які виникають через реєстрацію статутів релігійних організацій - релігійних громад в порядку ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"; у питанні членства в релігійній організації.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з підстав зазначених у відзиві.
Також просить відмовити у задоволенні клопотання позивачки про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивачка не довела існування виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, наведення яких є необхідним для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з ч. 5 ст. 302 ГПК України. Щодо питання членства, то третя особа зазначила, що всі аргументи скаржниці фактично зводяться до незгоди з встановленими обставинами у справі, а не існування самої виключної правової проблеми.
Розглянувши вказане клопотання позивачки, врахувавши заперечення третьої особи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
Частиною 5 ст. 302 ГПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 911/1825/20).
Оскільки клопотання позивачки не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, зокрема, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не зазначено про існування різних позицій у застосуванні норм права, Верховний Суд відмовляє у його задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. п. 1, 3, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржниця вказує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 35 Конституції України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 12, 14, 15, 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ст. ст. 3, 25, 37 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 25, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах відсутній.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви" створена у 1991 році відповідно до ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з ініціативи віруючих громадян - жителів села Сутківці. Дата державної реєстрації 20.11.1991.
З моменту створення релігійна організація належала до Української Православної Церкви і її статут був затверджений керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ Митрополитом Антонієм.
05.12.2016 відбулись парафіяльні збори Церкви Свято-Покровська (село Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви), прийняті на яких рішення оформлено протоколом № 1/12 від 05.12.2016.
Зокрема, на зборах було вирішено: 1. Прийняти в засновники (члени) Церкви Свято-Покровської (села Сутківці Хмельницької єпархії) з наданням права голосу з питань порядку денного 28 громадян, мешканців села Сутківці Ярмолинецького району; 2. Підтвердити повноваження головуючого на цих зборах та повноваження керівника парафії за протоієреєм ОСОБА_2 ; 3. Обрати секретарем парафіяльних зборів ОСОБА_1; 4. Змінити найменування громади Церква Свято-Покровська та викласти його у такій редакції: "Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви". Визначити скорочене найменування: РО "Свято-Покровська парафія с. Сутківці УПЦ"; 5. Затвердити на зборах нову редакцію Статуту Церква Свято-Покровська (села Сутківці Хмельницької єпархії). Доручити настоятелю провести реєстрацію цього статуту та підписати статут. 6. Обрати на посаду скарбника ОСОБА_1 . 7. Затвердити членами парафіяльної ради таких громадян: протоієрей ОСОБА_2 - голова парафіяльної ради; ОСОБА_3 - помічник голови парафіяльної ради; ОСОБА_1 - член Парафіяльної ради (а.с. 22-28, т. 1).
Пунктами 1.1, 1.3 статуту, зареєстрованого розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 423/2018-р від 03.05.2018, визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви" (парафія) є неприбутковою релігійною організацією, первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії УПЦ. Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.
Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей (п. 2.1 статуту).
Згідно з п. п. 2.4, 2.5 статуту вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.
Пунктом 2.7 статуту встановлено, що парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.
Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів парафіяльних зборів (п. 2.8 статуту).
Згідно з п. 2.10 статуту парафіяльні збори, на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, вважаються чинними за умови присутності усіх членів парафіяльних зборів.
Рішення парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів парафіяльних зборів (п. 2.11 статуту).
За п. 2.14 статуту протокол парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) та секретарем.
Відповідно до п. 2.20 статуту усі документи парафії підписуються настоятелем та головою парафіяльної ради.
Зміни і доповнення до статуту вносяться на розгляд парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії і набирають чинності лише після їх затвердження керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ і реєструються в тому ж порядку, що і статут (п. 5.1 статуту).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що, за твердженням сторін у справі, 17.02.2019 загальними парафіяльними зборами віруючих Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1, зокрема про те, що релігійна громада входить до складу та підзвітна Хмельницькій єпархії Української Православної Церкви та підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською Православною Церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія (п`яте питання порядку денного).
Реєстрація змін, внесених рішенням парафіяльних зборів 17.02.2019, не відбулася.
23.02.2019 відбулись загальні (парафіяльні) збори членів Релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ", прийняті на яких рішення оформлено протоколом № 1.
Згідно з протоколом № 1, збори проведено в будинку культури за адресою: с. Сутківці, Ярмолинецький р-н, Хмельницька обл., на яких були присутні 126 осіб.
На зборах 23.02.2019 було вирішено ("за" проголосувало - 124 осіб, 2 особи - "утримались"): 1. Головою зборів обрати ОСОБА_4, секретарем зборів - ОСОБА_5 . 2. Обрати членами лічильної комісії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 . 3. Змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" та перейти під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної Церкви України. 4. Внести зміни до статуту релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" шляхом прийняття його в новій редакції зі зміною назви релігійної громади на таку: Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області". 5. Обрати парафіяльну раду релігійної громади у складі: голова - ОСОБА_12, помічник - ОСОБА_5, скарбник - ОСОБА_9 . 6. Уповноважити підписати статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації про його реєстрацію голову її парафіяльної ради ОСОБА_10 . Уповноважити подати статут та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинити дії щодо державної реєстрації юридичної особи з правом подання заяв та інших документів, отриманих виписок, витягів, тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів таких осіб: 1. ОСОБА_11 ; 2. ОСОБА_6 (а.с. 45-49, т. 1).
З Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" від 23.02.2019 вбачається, що він був затвердженим керуючим Хмельницькою єпархією Православної Церкви України Митрополитом Хмельницьким і Кам`янець-Подільським 28.02.2019, з поставленням відтиску печатки Української Православної Церкви Київського патріархату Митрополита Хмельницького і Кам`янець-Подільського Антонія.
28.02.2019 Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви" звернулась з заявою (за підписом уповноваженого релігійною громадою ОСОБА_12) до голови Хмельницької обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної громади в новій редакції із назвою "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".
27.03.2019 було зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції, про що свідчить розпорядження першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р (а.с. 52, т. 1).
Підставою для прийняття розпорядження стала заява від 28.02.2019, зареєстрована в обласній державній адміністрації 28.02.2019, та рішення загальних (парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви" від 23.02.2019, оформлені протоколом № 1 від 23.02.2019.
У липні 2019 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/10011/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020, позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 вказані судові акти скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/10011/19 дійшла таких висновків: "спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства. Судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу Релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції. Судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19)."
У цій справі ОСОБА_1 просить визнати недійсним статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрований розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019, як статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції.
Врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, господарські суди правильно встановили, що позивачка звернулась з ефективним способом захисту своїх прав у цьому випадку.
За ч. 1 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (ч. 2 ст. 35 Конституції України).
Подібна норма міститься і в спеціальному Законі - ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідно до якої кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержуватися вимог чинного законодавства і правопорядку.
Статтею 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
За ч. 1 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Стаття 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" містить норми, які регулюють статут (положення) релігійної організації.
Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому ст. 14 цього Закону.
Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.
Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.
Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.
Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству (ч. ч. 1-5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").
Порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організацій визначає ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Отже, статут релігійної організації - це установчий документ, на підставі якого діє релігійна організація, він містить норми, обов`язкові для її членів, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання недійсним статуту релігійної організації є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка його оскаржує (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19).
При вирішенні спору про визнання недійсними положень установчих документів юридичної особи судом має бути зазначено яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.
Дослідивши умови спірного статуту (а.с. 36-44, т. 1), місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановили, що його умови не суперечать вимогам чинного законодавства. Навпаки, він був прийнятий на загальних (парафіяльних) зборах членів релігійної організації від 23.02.2019 та приведений у відповідність до вимог Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" згідно з р. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019.
Обґрунтовуючи свою позовну заяву, позивачка посилається на те, що умови оскаржуваного статуту суперечать ч. 5 ст. 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (зокрема п. 10.1 статуту) та пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України.
Однак ці посилання є безпідставними та спростовуються висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Стаття 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" регулює порядок припинення діяльності релігійної організації.
За ч. 1 ст. 16 вказаного Закону діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.
У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.
У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках: 1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; 2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров`я, свободу і гідність особи; 3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); 4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов`язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій (ч. ч. 3-4 ст. 16 вказаного Закону).
Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.