ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/874/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Случ О.В., Уркевич В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача-1: Паламарчук О.М.,
позивача-2: не з`явились,
відповідача: Якшин С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариство "Лебединський насіннєвий завод"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022
у справі № 925/874/21
за позовом: 1) Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Колос";
2) ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариство "Лебединський насіннєвий завод"
про визнання недійсним договору
(відповідно до ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 06.12.2022 оголошено перерву до 13.12.2022)
В С Т А Н О В И В:
Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" (далі - ПОСП "Колос", позивач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач-2) звернулись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариство "Лебединський насіннєвий завод" (далі - ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод", відповідач) про визнання недійсним договору поставки від 03.07.2020 №102-ТР.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір суперечить приписам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки укладений директором позивача-1 з перевищенням повноважень, а саме за відсутності рішення загальних зборів учасників позивача-1 про надання дозволу на укладення такого правочину. Крім того, договір містить положення щодо вираження грошових зобов`язань між сторонами в доларах США за відсутності у них права здійснювати розрахунки в іноземній валюті, а наявне в спірному договорі третейське застереження порушує право позивача-1 на судовий захист і суперечить умовам пункту 9.1 цього договору.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито. У задоволенні позову ПОСП "Колос" відмовлено.
Суд першої інстанції вказав на необґрунтованість, безпідставність та недоведеність заявлених ПОСП "Колос" вимог, оскільки вони направлені не на захист права чи інтересу останнього, а виключно є способом ухилення від виконання зобов`язань, що випливають з договору. Щодо позову ОСОБА_1, то спір у даній справі не є корпоративним, а позивач-2 у спірних правовідносинах не уповноважений діяти як представник ПОСП "Колос", не є стороною спірного договору чи зацікавленою особою, а отже такий позов не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (колегія суддів у складі: Кравчук Г.А.- головуючий, Козир Т.П., Коробенко Г.П.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в позові ПОСП "Колос". Позов ПОСП "Колос" задоволений, визнано недійсним договір поставки від 03.07.2020 №102-ТР, укладений між ПОСП "Колос" та ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод".
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.07.2020 між ПОСП "Колос" (продавець) та ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" (покупець) укладено договір поставки №102-ТР (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 р. в кількості 7 000 тон зі строком поставки до 01.12.2020.
Відповідно до пункту 3 Договору: попередня ціна товару становить 4100 грн за одну тону, що становить еквівалент 152 дол. США (гривнева ціна підлягає зміні на дати поставки Товару, згідно описаних умов) (пп.3.1); грошовий еквівалент всіх грошових зобов`язань покупця по цьому договору визначається в іноземній валюті - долари США, за курсом іноземної валюти, визначеним сторонами (пп.3.2.1); якщо сторони не погодять інше, ціна товару в національній валюті визначається за курсом НБУ на дату поставки товару (п.3.2.2); попередня загальна сума договору складає 23 916 690 грн, що становить еквівалент 879 900,00 дол. США (пп.3.3).
Спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в судовому порядку (пп. 9.1 Договору).
За приписами п.п. 9.2, 9.3 Договору на вимогу будь-якої зі сторін спір по даному договору може бути переданий на вирішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник". Сторони погодили, що норми даного пункту договору є третейською угодою у вигляді третейського застереження, і погоджують передачу будь-якого спору, що може виникнути по даному договору або в зв`язку з ним, на розгляд третейського суду за бажанням будь-якої зі сторін. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник", а розгляд справ буде здійснюватися одноособово суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник" Стадником Павлом Вікторовичем, а за відсутності можливості розгляду спору зазначеним суддею - будь-яким суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник", призначеним його головою; якщо жодна зі сторін не заявить вимогу про передачу спору по цьому договору на вирішення до Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник", умови третейської угоди не застосовуються і спір підлягає вирішенню в господарських судах України.
Договір від імені ПОСП "Колос" підписаний директором Макаренком М.П., який діє на підставі статуту.
Відповідно до статуту ПОСП "Колос" у редакції, затвердженій протоколом загальних зборів власників № 7 від 11.12.2018 (далі - Статут): вищим органом управління підприємства є загальні збори власників (п. 9.1); до компетенції загальних зборів власників відноситься надання дозволу директорові на укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 50 000 грн (п.п. 9.2.15); директор підприємства чи особа, яка його заміщає, без погодження з загальними зборами власників підприємства та без їх дозволу не має права укладати договори (угоди), загальна сума яких перевищує 50 000 грн (п.10.5).
Судом також установлено, що в 2019 році між сторонами був укладений інший договір поставки кукурудзи, з метою укладення якого 08.07.2019 відповідач електронною поштою запросив у позивача-1 документи, серед переліку яких значився Статут. ПОСП "Колос" електронною поштою надсилало ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" витребуваний останнім пакет документів, зокрема Статут ПОСП "Колос".
У липні 2020 року відповідач просив позивача-1 оновити документи для укладення договору поставки кукурудзи у 2020 році, витребувавши електронним листом такі документи: витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; довідку про площі земельних ділянок, що перебувають у власності або в користуванні (оренді, суборенді) товаровиробника, та на яких знаходилися культури, поставка яких є предметом даного договору; форму 4-сг з квитанцією, затверджену наказом Держстату України від 17.07.2012 за № 301 про посівні площі сільськогосподарських культур, якщо культури, поставка яких є предметом даного договору; довідку з податкової про віднесення контрагента до платника податків 4 групи; фірмовий бланк з банківськими реквізитами (завірений печаткою); фінансову звітність. Фотокопії вказаних документів були направлені ПОСП "Колос" на адресу відповідача 03.07.2020.
У зв`язку з невиконанням ПОСП "Колос" зобов`язання з поставки товару за Договором на адресу останнього відповідачем направлено претензію від 15.02.2021 №15-п з вимогою про сплату 21 345 243,90 грн збитків та 2 870 000 грн штрафу.
У подальшому рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 19.05.2021 у справі №04/06-2021 позов ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" задоволено, стягнуто з ПОСП "Колос" на користь ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" 21 345 243,90 грн збитків та 2 870 000 грн штрафу. Відповідач також звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання вказаного рішення третейського суду (справа №873/107/21).
У свою чергу ПОСП "Колос" до звернення до суду з позовом у даній справі заявив ряд позовів до ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" щодо спірного Договору, а саме:
- у справі №925/221/21- про визнання недійсним Договору в частині третейської угоди, у задоволенні якого рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили 17.11.2021, відмовлено повністю;
- у справі №925/282/21 - про визнання Договору припиненим з 28.07.2020, який по суті судом ще не вирішений, провадження у цій справі зупинено;
- у справі №925/456/2106.04.2021 - про визнання недійсним Договору, у якій позовна заява позивача-1 залишена без розгляду.
Апеляційний суд констатував, що Договір укладений директором позивача-1 з перевищенням повноважень, за відсутності рішення загальних зборів власників про надання згоди на укладення такого правочину, сума якого значно перевищує 50 000 грн. При цьому відповідач на час укладення оспорюваного Договору був обізнаний із змістом Статуту позивача-1 та, відповідно, йому було достеменно відомо про обмеження повноважень директора на укладення договорів від імені підприємства, оскільки Статут позивача-1 був надісланий відповідачу з метою укладення між сторонами договору поставки кукурудзи у 2019 році.
З огляду на встановлення тієї обставини, що відповідач знав про існування обмежень повноважень директора позивача-1 на момент укладення Договору, апеляційний суд з посиланням на частину 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відхилив доводи відповідача про відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) інформації щодо наявності обмежень у директора позивача-1, оскільки така обставина може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості.
Апеляційний суд також не встановив доказів, які б підтверджували наступне схвалення позивачем-1 Договору. Так, у листах від 15.10.2020, від 17.12.2020, від 11.01.2021, надісланих позивачем-1 на адресу відповідача після підписання Договору, містяться заперечення позивача -1 щодо виконання умов Договору, що не може вважатися його схваленням в розумінні приписів статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:
- апеляційний суд неправильно застосував статті 13, 241, 509 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17, від 17.10.2018 у справі № 910/16391/17, від 22.08.2018 у справі № 920/1175/17, від 01.08.2018 у справі № 910/21409/17, від 05.06.2018 у справі № 916/2084/17, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20; від 11.02.2021 у справі № 922/109/19, від 16.07.2020 у справі № 923/831/18. Так, апеляційним судом не встановлено реальної обізнаності ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" про наявність обмежень у директора ПОСП "Колос" на укладення правочинів, а висновки суду ґрунтувалися на припущенні про те, що відповідач не міг не знати про наявність цих обмежень, тоді як останній, діючи добросовісно, розумно покладався на дані з ЄДР, у якому були відсутні відомості про обмеження повноважень директора. Більше того, дії позивача-1 свідчать про прийняття договору до виконання, чим останній визнав його дійсність;
- під час дослідження питання щодо схвалення правочину суд апеляційної інстанції не застосував принцип "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), який мав бути застосований та досліджувався Верховним Судом у постановах від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.11.2019 у справі № 910/12484/18, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 241 ЦК України відносно схвалення стороною правочину у подібних правовідносинах, а саме у випадку вчинення правочину та його наступне схвалення підприємством в особі директора, що є одночасно співвласником цього підприємства.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 25.11.2022.
24.11.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про укладення спірного Договору директором позивача-1 з перевищенням повноважень, про що достеменно було відомо відповідачу, та не схвалення цього правочину позивачем-1. Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на неврахуванні яких наполягає скаржник, оскільки ці висновки зроблені касаційним судом за інших фактичних обставин. У зв`язку з чим позивач-1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
13.12.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 925/456/21 з огляду на те, що у справі № 925/456/21 розглядається спір між тими ж сторонами, з того ж предмету та з тих же підстав. У тексті заявленого клопотання відповідач не навів жодної передбаченої нормами ГПК України процесуальної підстави для зупинення провадження у справі з наведених ним мотивів.
Верховний Суд відхиляє зазначене клопотання з огляду на те, що така підстава зупинення провадження у справі, як розгляд судом іншого спору між тими ж сторонами, з того ж предмету та з тих же підстав не визначена положеннями статей 227, 228 ГПК України в якості процесуальної підстави для зупинення провадження у справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного провадження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Суд касаційної інстанції також зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17, від 17.10.2018 у справі № 910/16391/17, від 22.08.2018 у справі № 920/1175/17, від 01.08.2018 у справі № 910/21409/17, від 05.06.2018 у справі № 916/2084/17, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20; від 11.02.2021 у справі № 922/109/19, від 16.07.2020 у справі № 923/831/18.