ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 359/3841/20
провадження № 61-696св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Клименко Катерина Олегівна, на постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП "Украерорух") про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову вказувала, що наказом ДП "Украерорух" від 13 березня 2020 року № 106/о її звільнено з посади синоптика першої категорії органу метереологічного стеження Центру організації повітряного руху Служби аеронавігаційного обслуговування за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за статтею 38 КЗпП України.
З 27 серпня 1996 року позивач працювала у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України. Стаж її безперервної роботи в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України становив
24 роки.
На підставі пункту 6.25 підпункту 6.25.2 колективного договору, укладеного адміністрацією ДП "Украерорух" и та профспілками, у відповідача виник обов`язок виплатити їй матеріальну допомогу в розмірі 20 посадових окладів, яка становить 469 600 грн.
За таких обставин просила стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на її користь матеріальну допомогу в розмірі
469 600 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні
з 3 квітня 2020 року до дня ухвалення рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2020 року, ухваленим у складі судді Борця Є. О., позов задоволено.
Стягнено з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 469 600 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 124 710,45 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 має право на отримання матеріальної допомоги відповідно до умов колективного договору, а ДП "Украерорух" безпідставно відмовило їй у виплаті цієї допомоги.
Місцевий суд відхилив посилання відповідача про необхідність застосування колективного договору з урахуванням змін, які діють з 20 травня 2020 року, оскільки ОСОБА_1 звільнена з роботи з 3 квітня 2020 року, тому такі зміни на спірні правовідносини не поширюються.
Суд першої інстанції врахував, що невиплата матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, передбаченої колективним договором, у зв`язку зі складним фінансовим станом підприємства, свідчить про порушення прав позивача, гарантованих
статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
У зв`язку із тим, що відповідач не виплатив звільненому позивачу всіх сум, що належать їй від підприємства, на нього покладається відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену частиною першою
статті 117 КЗпП України.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки умовами колективного договору передбачено надання матеріальної допомоги у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, така матеріальна допомога входить до складу заробітної плати, тому у зв`язку зі звільненням позивача з роботи у відповідача виник обов`язок, а не право виплатити цю допомогу у день звільнення. Невиплата цієї допомоги позивачу у день звільнення є підставою для її стягнення в судовому порядку згідно зі статтею 116 КЗпП України.
У разі невиплати підприємством в день звільнення працівника усіх сум, як передбачено частиною першої статті 116 КЗпП України, на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, а саме виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).
Зі змісту висновку Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України)
від 29 липня 2020 року апеляційний суд встановив, що відповідач не зміг розрахуватись з позивачем у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, внаслідок настання істотних обставин, які унеможливили виконання умов колективного договору.
ДП "Украерорух" з 16 березня 2020 року застосовує положення колективного договору зі змінами та доповненнями від 19 травня 2020 року, як визначено у висновку ТПП України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, тому не зміг розрахуватись з позивачем у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, внаслідок настання істотних змін обставин, що дає підстави встановити факт відсутності вини в діях відповідача щодо невиплати ним всіх сум у день звільнення позивача.
Зазначивши про доведення ДП "Украерорух" відсутності його вини у невиплаті позивачу при звільненні матеріальної допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, як передбачено положеннями
статті 117 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко К. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій помилково врахував висновок ТПП України від 29 липня 2020 року, який є недопустимим доказом, оскільки належним доказом дії обставин непереборної сили є саме сертифікат ТПП України або його регіональних представництв, а не її висновок.
Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо прийняття на стадії апеляційного перегляду справи нового доказу - висновку ТПП України від 29 липня 2020 року, якого не існувало на час ухвалення рішення судом першої інстанції (13 липня 2020 року).
Позиція інших учасників справи
У квітні 2021 року ДП "Украерорух"подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала
в ДП "Украерорух" на посаді синоптика 1 категорії органу метеорологічного стеження Центру організації повітряного руху Служби аеронавігаційного обслуговування з 27 серпня 1996 року.
Зі змісту листа головного бухгалтера Регіонального структурного
підрозділу "Київцентраеро" ДП "Украерорух" № 19.1-03/290/20 від 21 травня 2020 року суди встановили, що розмір посадового окладу позивача становив 23 480 грн.
Пунктом 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією
ДП "Украерорух" та профспілками, в редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи, визначено, що у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як такої, що збільшувала посадовий оклад за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи
понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як такої, що збільшувала посадовий оклад за відповідним наказом, за кожний рік. У цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не міг перевищувати 20 посадових окладів.
Наказом виконуючого обов`язки директора ДП "Украерорух" № 106/о
від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 3 квітня
2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі
статті 38 КЗпП України.
Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 суди встановили, що
ОСОБА_1 працювала в ДП "Украерорух" з 27 серпня 1996 року до 3 квітня 2020 року. Стаж безперервної роботи позивача в ДП "Украерорух" склав повних 23 роки.
Відповідно до листа заступника директора з управління активами
ДП "Украерорух" № 1-17.4/6389/20 від 27 травня 2020 року на рахунках відповідача на 3 квітня 2020 року зберігались грошові кошти у розмірі 2 243 183,57 грн, 12 964,24 доларів США, 10 364 848,04 євро та 1 630 фунтів стерлінгів.
З висновку ТПП України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року суд апеляційної інстанції встановив настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією ДП "Украерорух" та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16 березня 2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення.
У зв`язку із внесеними змінами та доповненнями до колективного договору
від 19 травня 2020 року (зареєстровані 28 травня 2020 року), щодо яких сторонами досягнуто згоди, та у зв`язку з настанням істотної зміни обставин
з 16 березня 2020 року, адміністрація ДП "Украерорух" зі свого боку має виконувати свої зобов`язання щодо умов та порядку виплат, що перевищують законодавчо визначені гарантії, працівникам підприємства у відповідності до зазначених змін та доповнень до колективного договору з моменту настання істотної зміни обставин.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Статтею 5 Закону України "Про колективні договори і угоди", яка регулює співвідношення законодавства і колективного договору, угоди, трудового договору, встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Частиною третьою статті 13 КЗпП України визначено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (частина перша
статті 9-1 КЗпП України).
Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі Закону України "Про оплату праці", так і відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.