ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/49502/19
провадження № 61-10972св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іценко Оксана Григорівна,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Любаренко Ігор Олегович, на постанову Київського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Мостової Г. І. Сержанюка А. С., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г., про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису.
В обґрунтування позову вказував, що 9 грудня 1995 року ОСОБА_3 з ним уклала договір довічного утримання, відповідно до якого він набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про розірвання зазначеного договору довічного утримання.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року у справі № 757/32769/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
міста Києва від 14 червня 2016 року, зазначений договір довічного утримання розірвано.
23 серпня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .
5 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. і зареєстрований за № 1950.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження
у справі № 757/32769/15-ц та зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року.
28 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали договір оренди спірної квартири з правом передачі майна в суборенду, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В. В. і зареєстрований за № 3725.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, спадкоємцем якої є ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 2 травня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.
Посилаючись на те, що Верховний Суд прийняв постанову про скасування рішення суду першої інстанції про розірвання договору довічного утримання, позивач вважає існуючими підстави для витребування у відповідача на підставі статті 388 ЦК України спірної квартири та скасування реєстрації
за ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру.
За таких обставин просив витребувати від ОСОБА_2 на його користь
квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис (про інше речове право № 29161811) про державну реєстрацію права користування (найму, оренди) вказаної квартири, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В. В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 44307523
від 28 листопада 2018 року).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року, ухваленим у складі судді Бусик О. В., відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що на час укладення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору дарування від 5 вересня 2016 року договір довічного утримання було розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили, тому ОСОБА_3 в установленому законом порядку зареєструвала своє право власності на спірну квартиру. Рішення суду про розірвання договору довічного утримання скасовано касаційним судом після смерті ОСОБА_3, тому відсутні підстави вважати, що відповідач набула спірне майно на підставі договору дарування від ОСОБА_3, яка не мала права його відчужувати.
Постановою Київського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року задоволену апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Апеляційний суд виходив з того, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Суд апеляційної інстанції зазначив, що смерть дарувальника
ОСОБА_3 не впливає на відносини сторін цього правочину, які мали місце до подання позову і ухвалення рішення судом, та, відповідно, на правовий статус його титульного власника (набувача) ОСОБА_6 .
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права користування (найму, оренди) квартирою за ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції виходив з пред`явлення позову в цій частині до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Любаренко І. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 5 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для витребування майна, оскільки
ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання за договором довічного утримання, ЦК Української РСР, який діяв на час укладення договору, не передбачено передання обов`язків набувача за договором довічного утримання іншій особі.
Поза увагою суду залишилось недодержання ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 вимог частини третьої статті 749 ЦК України щодо поховання відчужувача, що свідчить про невиконання ним зобов`язань за договором довічного утримання.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував, що за частиною другою статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача, що вказує про відсутність підстав після смерті ОСОБА_3 поновлювати дію договору та витребовувати майно, набуте за припиненим договором.
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування
статті 387 ЦК України у випадку припинення договору, що визначає підставою для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Войнаровський О. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи
заявника про відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо застосування статті 387 ЦК України, зокрема, питання застосування віндикації при припиненому договорі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 9 грудня 1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір довічного утримання, відповідно до якого останній набув у власність квартиру
АДРЕСА_1 .
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про розірвання зазначеного договору довічного утримання.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року у справі № 757/32769/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
міста Києва від 14 червня 2016 року, зазначений договір довічного утримання розірвано.
23 серпня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3
5 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. і посвідчений за № 1950.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/32769/15-ц та зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року.
28 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали договір оренди спірної квартири з правом передачі майна в суборенду, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В. В. і зареєстрований за № 3725.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Постановою Верховного Суду від 2 травня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.