Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 565/12/19
провадження № 61-4470св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2018 року між ним та відповідачами укладено договір позики, за умовами якого він надав у позику, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 спільно взяли в борг 285 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21 грудня 2018 року становить 7 860 300 грн.
Термін повернення боргу визначено до 01 вересня 2018 року.
Вказував, що він належним чином виконав зобов`язання за договором і передав грошові кошти відповідачам у розмірі 255 000 доларів США. У свою чергу відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконати взяті на себе згідно договору зобов`язання по поверненню позики, як це передбачено договором до 01 вересня 2018 року, та віддати 285 000 доларів США.
Враховуючи наведене просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 7 860 300 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року у складі судді Малкова В. В. позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 860 300 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів згідно договору позики, тому наявні підстави для їх стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення 7 860 300,00 грн відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зміст тексту розписки від 18 лютого 2018 року вказує на відсутність передачі грошових коштів в день її укладення, тобто він не відповідає вимогам статей 1046, 1049 ЦК України, отже не може бути належним та допустимим доказом позики грошових коштів, оскільки фактично підтверджує його безгрошовість, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Також апеляційним судом зазначено, що обставини та місце вчинення підписів та погодження сторонами істотних умов договору від 18 лютого 2018 року не знайшли свого підтвердження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц, провадження № 61-8792св18, від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17, провадження № 61-1899св20, від 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18, провадження № 61-9353св21, від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17, провадження №61-21701св19, від 28 грудня 2020 року у справі № 499/144/17, провадження № 61-8096св19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, провадження № 14?360цс19, від 02 червня 2021 року у справі № 531/152/19, провадження № 61-12849св20, від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, провадження № 14-48цс21, від 19 січня 2022 року у справі № 522/3693/19, провадження № 61-9172св21, від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18, провадження № 61-9197св21, від 21 грудня 2021 року у справі № 361/7897/19, провадження № 61-16677св21, від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18, провадження № 61-6674св21, від 14 липня 2021 року у справі № 266/7291/18-ц, провадження № 61-96св21, від 25 березня 2019 року у справі № 211/2672/16-ц, провадження № 61-41785св18, від 30 січня 2019 року у справі № 751/1000/16-ц, провадження № 61-586св17, від 07 лютого 2022 року у справі № 753/97/20, провадження № 61-9350св21, від 09 лютого 2022 року у справі № 520/7766/17, провадження № 61-14405св21, у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що текстом договору від 18 лютого 2018 року підтверджується, що відповідачі отримали від позивача грошові кошти у розмірі 255 000 доларів США та зобов`язались повернути 285 000 доларів США до 01 вересня 2018 року.
Вказує, що належність рукописних записів відповідачами підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи, які не були спростовані відповідачами.
Також судом не враховано, що 30 000 доларів США є платою за користування позиченими коштами, визначено у твердій сумі, яка підлягає стягненню на підставі статті 1048 ЦК України.
Посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, у яких вказано, що зазначення в боргових документах цільового призначення позичених коштів не впливає на зміст правовідносин між сторонами, якщо вони виникли з договору позики. Цілі, на які використовуються отримані в позику кошти, визначаються позичальником самостійно.
При цьому висновки апеляційного суду щодо наявності між сторонами новації зобов`язань є помилковими, оскільки загальний зміст договору безумовно вказує на наявність між сторонами правовідносин в рамках інституту позики, а не новації.
Вказує, що оцінка апеляційним судом висновку почеркознавчої експертизи не відповідає вимогам статті 110 ЦПК України, оскільки факт підписання договору ОСОБА_2, а також написання власноручно ОСОБА_3 тексту " ОСОБА_3", за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення договору позики на зазначених у ньому умовах.
Посилання апеляційного суду на необхідність дослідження зобов`язань, які виникли з попередніх позик коштів між сторонами протягом часу з 26 жовтня 2017 року по 05 грудня 2017 року, наявності такої суми в позикодавця та ін. є безпідставними та не входять до предмету доказування у вказаній справі. Вказаними твердженнями апеляційний суд фактично самоусунувся від встановлення фактичних обставин справи, спір не вирішив.
Крім того, оригінал договору від 18 лютого 2018 року знаходиться у позивача, що свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачами не виконано, що унормовано статтею 545 ЦК України.
Також вказує на вихід апеляційним судом за межі вимог апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_2 не оскаржував рішення місцевого суду в апеляційному порядку, тому у суду були відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від ОСОБА_3, у якому вказано, що оскаржуване заявником судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між позивачем та відповідачами 12 лютого 2018 року укладено договір, згідно умов якого позивач в період часу з 26 жовтня 2017 року по 05 грудня 2017 надав відповідачам у позику 195 000 доларів США на купівлю 26 автомобілів (перелік автомобілів додається).
На розмитнення та на додаткові витрати відповідачі просили у позику 60 000 доларів США, які позивач зобов`язувався виплатити до 20 лютого 2018 року.
Зі своєї сторони відповідачі зобов`язувались віддати позивачу до 01 вересня 2018 року 285 000 доларів США.
Першу частину суми (не менше 30 000 доларів США) вищевказаного боргу відповідачі зобов`язуються виплатити до кінця березня 2018 року з послідуючою щомісячною виплатою мінімальної суми, яка становить 30 000 доларів США, до повного розрахунку не пізніше 01 вересня 2018 року. Всі попередні договори не мають сили. Доданий до договору перелік автомобілів містить перелік з двадцяти шести автомобілів із зазначенням дати їх купівлі (крім дати купівлі двох автомобілів), назви та VIN автомобілів. Договір є чинним.
Із висновку експерта № 3324 від 29 вересня 2020 року, що зроблений за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи (Том 3, а. с. 81-89) на підставі ухвали Кузнецовського міського суду від 14 листопада 2019 року, слідує, що: рукописний запис " ОСОБА_5" у договорі виконано відповідачем ОСОБА_3 ; встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_3, розташований після рукописного запису " ОСОБА_5", а також перший підпис під рукописним записом "Гроші в розмірі 255 000 $ получені" у договорі не виявилось можливим; підпис від імені ОСОБА_2, розташований після рукописного запису " ОСОБА_2", а також другий підпис під рукописним записом "Гроші в розмірі 255 000 $ получені" у договорі, а також третій підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) виконані відповідачем ОСОБА_2 ; рукописні записи " ОСОБА_2" та "Гроші в розмірі 255 000 $ получені" у договорі виконані відповідачем ОСОБА_2 ; встановити ким, ОСОБА_3, ОСОБА_2 чи іншою особою виконано перший підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) не виявилось можливим; встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою виконано другий підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) не виявилось можливим.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.