Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 128/3202/17
провадження № 61-4852св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Лука-Мелешківська сільська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, Лука-Мелешківської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 у віці 75 років, з яким вона перебувала у шлюбі з 14 грудня 1986 року.
Після смерті чоловіка вона дізналася про складений ним заповіт від 28 жовтня 2016 року, яким він заповідав все своє майно виключно своєму онуку ОСОБА_2 .
Разом із тим, вказувала, що заповіт від імені її чоловіка підписаний іншою особою, його зміст не відповідав його волі, за станом здоров`я її чоловік не міг усвідомлювати значення своїх дій. При складанні і посвідченні заповіту належним чином не встановлено особу заповідача ОСОБА_6, чим порушено вимоги щодо форми заповіту.
Враховуючи наведене просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 28 жовтня 2016 року, посвідчений секретарем Лука-Мелешківської сільської ради Мазуркевич Л. О. та зареєстрований в реєстрі за № 40.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 від 28 жовтня 2016 року, посвідчений секретарем Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області Мазуркевич Л. О. та зареєстрований в реєстрі за № 40 на користь ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що станом на 28 жовтня 2016 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні та не міг вчиняти заповіт у приміщенні Лука-Мелешківської сільської ради. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що заповіт не міг бути укладеним у вказану в ньому дату та зазначеному в заповіті місці, що тягне за собою встановлення факту порушення умов укладення заповіту, передбачених статями 1247-1252 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн на користь ОСОБА_2 .
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевим судом не враховано, що надана позивачем медична документація не містить висновків щодо наявності у спадкодавця психічного або іншого захворювання, внаслідок якого останній не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
При цьому судом вказано, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем або її представником не було заявлено клопотання про призначення комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи та почеркознавчої експертизи для встановлення того, що в момент складання заповіту ОСОБА_6 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, та для вирішення питання про належність підпису в заповіті самому заповідачу чи іншій особі.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено абсолютну неспроможність заповідача ОСОБА_6 на момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому заповіт не можна визнати недійсним на підставі статті 225 ЦК України. Крім того, позивачем також не доведено належними та допустимими доказами, що підпис від імені її чоловіка в його заповіті вчинений не ним, а іншою особою.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені заявником витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є співмірними та підтвердженими належними доказами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Підставою касаційного оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 607/7223/18, провадження № 61-11705св19, від 16 вересня 2020 року у справі № 302/1000/16-ц, провадження № 61-22025св19, від 09 вересня 2020 року у справі № 343/2258/17, провадження № 61-3640св21, від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17-ц, провадження № 61-46960св18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19, від 03 листопада 2021 року у справі № 302/857/19, провадження № 61-1866св21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що із відомостей, повідомлених Мазуркевич Л. О., вбачається, що вона надрукувала текст заповіту зі слів не заповідача, а ОСОБА_3, посвідчила заповіт поза межами територіальної одиниці, де обіймала посаду секретаря сільської ради, не внесла до тексту заповіту дійсне місце його посвідчення.
Також заявник вказує на відсутність повноважень у Мазуркевич Л. О. на посвідчення заповіту.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірний заповіт не відповідає вимогам частини третьої статті 1247 ЦК України щодо форми заповіту та його посвідчення, у зв`язку із чим даний заповіт в будь-якому випадку є нікчемним на підставі частини першої статті 1257 ЦК України.
Також вказує, що обставини, які свідчать про нікчемність заповіту, які були викладені в письмовій заяві секретаря сільської ради, стали відомі позивачу вже на стадії судового розгляду, після закриття підготовчого провадження, тому змінити підстави позову чи предмет позову на визнання заповіту нікчемним у зв`язку із новими обставинами, з`ясованими на стадії судового розгляду, було неможливо.
Підставою касаційного оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, провадження № К/9901/54105/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 2406150/18, провадження № К/9901/21650/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року мотивована тим, що відповідачем не було йому направлено копію квитанції до прибуткового касового ордеру щодо оплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Вказує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини дев`ятої статті 43, частини дев`ятої статті 83 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У липні, серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від ОСОБА_2, у яких вказано, що оскаржувані заявником судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 75 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 22.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено 14 грудня 1986 року в Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 5, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 від 14 грудня 1986 року.
28 жовтня 2016 року ОСОБА_6 заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось, у тому числі все те, що по закону буде належати йому на день смерті і на що він матиме право, ОСОБА_2 . Його заповіт посвідчений секретарем виконкому Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області Мазуркевич Л. О.
У тексті заповіту ОСОБА_6 власноруч написав: "Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_6 особисто, вголос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам" і поставив свій підпис.
Також із заповіту вбачається, що його складено і підписано в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області о 10 год. 30 хв. в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради, а другий видається - заповідачу.
У зв`язку із хворобою, заповіт складено та посвідчено за місцем проживання заповідача: АДРЕСА_1 .
Спадкодавець ОСОБА_6 на момент складення заповіту знаходився на стаціонарному лікуванні у Вінницькій центральній районній лікарні з 13 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року, що підтверджується копіями відповідних документів
Судом було оглянуто дані медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 6395, згідно якої ОСОБА_6 28 жовтня 2016 року перебував у стаціонарному відділенні Вінницької ЦРЛ, оглядався лікуючим лікарем. Мав скарги на загальну слабкість, головокружіння, тони серця ослабленні, ритмічні, дихання везикулярне, дещо ослаблене в нижніх відділах. Заява на відлучення в матеріалах картки є відсутньою. Получав призначення ліків.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 посилалась на те, що оспорюваний нею заповіт підписаний сторонньою особою, оскільки спадкодавець за місцем проживання по АДРЕСА_1 тимчасово не проживав, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні; вимоги до форми заповіту не були дотримані, а саме не було встановлено особу заповідача ОСОБА_6, як того вимагають норми закону.
При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась, серед іншого, на статті 203, 215, 225 ЦК України.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.