Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 372/4153/18
провадження № 61-8078св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі:Обухівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Романюк Ірина Іванівна, на ухвалу Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Вербової І. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А., від 05 липня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня
2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок.
Позов мотивований тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність
56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, в тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_3 загальною площею 0,24 га за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району та передано їм власність ці земельні ділянки.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217212 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026, ОСОБА_3 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217213 площею
0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029.
На підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 на користь ОСОБА_1
ОСОБА_3 па підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029 на користь ОСОБА_1
03 серпня 2009 року Управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_1 видані два державних акти на право власності на вказані земельні ділянки.
Прокурор стверджував, що спірні земельні ділянки як на момент їх відведення у 2008 році, так і на час звернення до суду із позовом накладаються на землі водного фонду, що є порушенням норм чинного законодавства.
Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:
- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок;
- визнати недійсними державні акти серії ЯЖ № 664579 та серії ЯЖ
№ 664580, видані ОСОБА_1 ;
- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 спірні земельні ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 липня
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що передані Обухівською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, розпорядником яких згідно зі статями 122, 149 ЗК України є Київська обласна державна адміністрація, тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року є незаконним, а вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок є обґрунтованими.
Разом з тим, прокурор звернувся до суду поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому суд вважав, що початком позовної давності є дата видачі державних актів на спірні земельні ділянки (2008 рік), тоді як прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом у 2018 році.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029.
Визнано недійсними державні акти серії ЯЖ № 664579 та серії
ЯЖ № 664580, видані на ім`я ОСОБА_1 .
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки площами 0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Апеляційний суд вважав правильним висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, однак не погодився із відмовою у позові через сплив позовної давності.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сідлецький В. Д., залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня
2019 року - без змін.
Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що передані Обухівською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площами 0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029 накладаються на землі водного фонду, розпорядником яких згідно зі статями 122, 149 ЗК України є Київська обласна державна адміністрація, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня
2008 року № 506 в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування земельних ділянок на користь держави із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та судових рішень апеляційного суду за результатами її розгляду
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І. подала заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду
від 23 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, у якій просила вказану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня
2019 року шляхом зміни його мотивувальної частини.
Заява мотивована тим, що задовольняючи позов прокурора, апеляційний суд виходив з того, що після заповнення Канівського водосховища відбулось затоплення низинних ділянок заплави Дніпра і гирлова частина р. Стугна, яка протікає поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами: 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029, перетворилась у затоку річки Дніпра. Згідно інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 09 листопада 2018 року № 01-01/68 встановлено, що надані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельні ділянки як на момент їх відведення у 2008 році, так і на даний час накладаються на землі водного фонду - на 100 метрову прибережну захисну смугу затоки Київського водосховища на річці Дніпро.
Натомість Київським апеляційним судом 17 лютого 2021 року була розглянута подібна за обставинами справа № 372/4143/18, у якій перший заступник прокурора Київської області звернувся до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 з позовом про оскарження того самого розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 506 від 07 квітня 2008 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" та витребування від
ОСОБА_4 земельної ділянки у власність держави, обґрунтовуючи це тим, що спірна земельна ділянка як на момент її відведення, так і на час звернення до суду накладається на землі водного фонду, а саме на
100-метрову прибережну захисну смугу затоки Канівського водосховища на річці Дніпро.
За результатами розгляду вказаної справи постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.
При цьому вказана постанова Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року мотивована тим, що навколо річки Стугна встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м, а не 100 м.
Після ознайомлення зі змістом постанови Київського апеляційного суду
від 17 лютого 2021 року в справі № 372/4143/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати для ознайомлення копії доказів, які були подані нею по вказаній справі.
У відповідь на його звернення ОСОБА_4 були надані копії наступних документів: витягу із паспорту річки Стугна 1989 року із загальними відомостями про річку та її басейн; висновку інституту водних проблем і меліорації НААНУ від 03 квітня 2019 року № 188/01; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 18 лютого 2019 року
№ 801/3/4/11-19; відповіді Державного агентства водних ресурсів України
від 07 липня 2020 року № 3844/3/4/11-20; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 01 жовтня 2020 року № 5855/3/4/11-20, якими підтверджуються те, що річка Стугна є окремим водним об`єктом, а не затокою Канівського водосховища на річці Дніпро, є малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м. Вказані докази, що підтверджують факт належності річки Стугна до малих річок, були подані у справі № 372/4143/18, в якій ОСОБА_1 не є учасником, а тому не знав і не міг знати про наявність таких доказів та встановлені ними обставини.
ОСОБА_1 вважав, що вказані обставини є істотними для розгляду справи, врахування яких судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року заяву адвоката Романюк І. І., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року задоволено. Скасовано постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року. Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня
2019 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив із того, що наведені у заяві обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленими, оскільки після набрання судовим рішенням законної сили виникли обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що річка Стугна є не затокою Канівського водосховища на річці Дніпро, а окремим водним об`єктом - малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м, що є істотною обставиною в цій справі та впливає на висновки суду по суті заявлених вимог, оскільки спростовує надані прокурором до позовної заяви докази. При цьому прокурор не спростував ту обставину, що навколо річки Стугна встановлюється прибережна захисна смуга шириною не у 100 м, а у 25 м. Апеляційний суд зазначив, що обставини чи накладаються спірні земельні ділянки на 25 метрову прибережну смугу можуть бути предметом перевірки в рамках розгляду іншого позову.
Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вважав таким, що не узгоджується з положеннями статті 423 ЦПК України висновок апеляційного суду про те, що наведені
ОСОБА_1 у заяві обставини щодо перегляду постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення. Натомість Верховний Суд вказав, що зазначена заявником обставина у розумінні положень ЦПК України не є нововиявленою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у задоволенні заяви Романюк І. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1, про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року відмовлено.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що факт наявності у річки Стугна статусу окремого водного об`єкта та площа її водозбору не є нововиявленими обставинами, оскільки вказана інформація є публічною, загальновідомою та розміщена на офіційних державних онлайн-ресурсах та в широкому колі наукових, картографічних, публіцистичних матеріалів, а тому могла бути відомою усім учасникам справи, зокрема і заявнику.
ОСОБА_1 посилається на обставини, які існували на час розгляду справи, а тому заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію.
Крім того, обставини, які заявник вважає нововиявленими, були відомі йому ще під час подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, скасувавши постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня
2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.