Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 260/2655/20
провадження № 61-5261св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович,
заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестоххілс Веста",
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року у складі судді Довжанин М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Кожух О. А., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст скарги та її обґрунтування
У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д. А., заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"), ОСОБА_3 .
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2013 року позов публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 0207/08/26Z у загальній сумі 478 749, 97 грн та судові витрати в сумі 3 219,00 грн.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 0207/08/26Z у загальній сумі 478 749, 97 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею 50,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_3, шляхом її продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На виконання зазначеного судового рішення 15 листопада 2013 року судом першої інстанції видано виконавчий лист № 2/309/333/13, який неодноразово було пред`явлено до примусового виконання до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - Хустський РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області) і відповідно до виконавчого документа державними виконавцями відділу були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень, а саме: ВП № 47526959 від 13 травня 2015 року; ВП № 51709990 від 21 липня 2016 року; ВП № 52041576 від 25 серпня 2016 року;
ВП № 52041357 від 25 серпня 2016 року.
29 червня 2017 року державним виконавцем Хустського ВДВС
Потаповою Н. В. було винесено постанову ВП № 52041357 про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку пункту 9 частини першої
статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У цій постанові державним виконавцем було роз`яснено стягувачу право повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання у строк до 26 червня 2018 року. Однак, стягувачем не було повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року замінено вибулого стягувача ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
У червні 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Одночасно ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було пред`явлено до примусового виконання виконавчий лист приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Ярошевському Д. А.
30 червня 2020 року приватним виконавцем Ярошевським Д. А., без дотримання строків виконавчого провадження, без наявності ухвали суду про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62439551 з примусового виконання виконавчого листа
№ 713/5678/12 від 15 листопада 2013 року. Також, 08 липня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати незаконними та скасувати постанови, винесені приватним виконавцем, про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основаної винагороди від 30 червня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 713/5678/12 від 15 листопада 2013 року, виданого Хустським районним судом Закарпатської області у виконавчому провадженні № 62439551.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, у задоволені скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що,враховуючи встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" заборону щодо звернення стягнення на майно боржника, строк дії якої станом на дату відкриття виконавчого провадження не закінчився, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не закінчився і після переривання встановиться з дня закінчення строку дії цієї заборони, що кореспондується з положеннями частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Тому оскаржувані постанови приватного виконавця є такими, що відповідають положенням статей 40, 42, 45, 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Підставою касаційного оскарження ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа самим стягувачем не було оскаржено у порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження", а тому ця постанова є чинною, і строк для пред`явлення до повторного виконання виконавчого листа залишається до 26 червня 2018 року. Стягувач пред`явив до примусового виконання виконавчий лист № 2/309/333/13, виданий судом 15 листопада 2013 року, після закінчення трьох років з дня набрання рішенням законної сили, тобто після закінчення встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Також заявник у касаційній скарзі зазначає, що 05 квітня 2022 року розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся без його участі. Його представника за довіреністю - ОСОБА_4, яка має вищу юридичну освіту та представляла його інтереси за нотаріально засвідченою довіреністю, не було допущено до участі у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому воно просить суд відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги у повному обсязі, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 червня 2013 року Хустським районним судом Закарпатської області позов ПАТ "Банк Форум" задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором
від 11 квітня 2008 року № 0207/08/26Z у загальній сумі 478 749,97 грн та судові витрати в сумі 3 219,00 грн.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 0207/08/26Z у загальній сумі 478 749, 97 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну житлову квартиру, загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею
50,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, шляхом її продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На виконання зазначеного судового рішення 15 листопада 2013 року судом першої інстанції видано виконавчий лист № 2/309/333/13, який неодноразово було пред`явлено до примусового виконання до Хустського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області і відповідно до виконавчого документа державними виконавцями відділу були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень, а саме: ВП № 47526959 від 13 травня 2015 року; ВП № 51709990 від 21 липня 2016 року; ВП № 52041576 від 25 серпня 2016 року;
ВП № 52041357 від 25 серпня 2016 року.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року замінено вибулого стягувача ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у справі
№ 309/3024/13-ц за позовом ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0207/08/26-Z.
26 червня 2020 року стягувач ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до приватного виконавця Ярошєвського Д. А. із заявою про відкриття виконавчого провадження. До зазначеної заяви про відкриття виконавчого провадження стягувач долучив оригінал виконавчого листа, виданого Хустським районним судом Закарпатської області від 15 листопада 2013 року за № 713/5678/12.
30 червня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Д. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 6243955 з виконання виконавчого листа
№ 713/5678/12, виданого 15 листопада 2013 року Хустським районним судом Закарпатської області.
Як вбачається з виконавчого листа № 713/5678/12 (2/309/333/13), виданого 15 листопада 2013 року Хустським районним судом Закарпатської області, рішення суду, на підставі якого виконавчий лист виданий, набуло законної сили 18 червня 2013 року.
Встановлено, що виконавчий лист № 713/5678/12 (2/309/333/13), виданий
15 листопада 2013 року Хустським районним судом Закарпатської області, був повернутий стягувану згідно із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 червня 2017 року, винесеної державним виконавцем Потаповою Н. В. на підставі пункту 9 частини першої
статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до зазначеного пункту виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
У вказаній постанові державний виконавець зазначає, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, так як зазначене нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя і у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вказана виконавцем у постанові заборона на примусове стягнення нерухомого житлового майна, встановлена Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", в редакції яка діяла на день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення ЄСПЛ
від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" № 18357/91, § 40).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на час винесення оскаржуваних постанов приватного виконавця, (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звернувшись до суду зі скаргою на дії та постанови приватного виконавця, ОСОБА_1 обґрунтовував її тим, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 713/5678/12 (2/309/333/13), виданого
15 листопада 2013 року Хустським районним судом Закарпатської області про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, закінчився 29 червня 2018 року (як зазначено у постанові державного виконавця від 29 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу), тому постанови приватного виконавця
Ярошевського Д. А. про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди від 30 червня 2020 року - незаконні (виконавче провадження № 62439551), оскільки виконавчий лист пред`явлено до виконання з пропуском строку, визначеного законом.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 22 Закону № 606-XIV, чинного станом на час набрання законної сили рішенням Хустського районного суду Закарпатської області у справі № 713/5678/12 (18 червня 2013 року), рішення суду могло бути пред`явлене до виконання протягом року починаючи з наступного дня після набрання чинності, тобто в цьому випадку - до 19 червня 2013 року.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Як встановили суди у цій справі, 29 червня 2017 року державним виконавцем Хустського ВДВС Потаповою Н. В. було винесено постанову ВП № 52041357 про повернення виконавчого документа стягувачу, враховуючи чинність Закону № 1304-VII, яким встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржників на підставі пункту дев`ятого частини першої