Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 824/57/22
провадження № 61-10176ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
секретар судового засідання - Базилян Н. Г.,
учасники справи:
позивач - BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка),
відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі",
за участю
представника відповідача - Гвоздицького К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у справі за заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника і судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції.
У червні 2022 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулося до суду із заявою, в якій просило скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що вказаним рішенням було стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) 102 154 Євро основного боргу, 1 486,13 Євро - трьох відсотків річних, нарахованих за період з 27 травня по 19 листопада 2021 року, 5 868,31 Євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, 4 000 Євро - на відшкодування витрат, пов`язаних з арбітражним розглядом справи, всього - 113 508,44 Євро, а також три відсотки річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості кожного дня, починаючи з 20 листопада 2021 року до моменту сплати заборгованості у повному обсязі, за наступною формулою: сума заборгованості х 3 % / кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення. Вважає, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України розглянув справу за відсутності компетенції. У розділі ІХ контракту від 11 січня 2021 року № 53-129-01-02212 (далі - Контракт), який було укладено між сторонами за результатами проведення публічних закупівель, міститься арбітражне застереження. Проте цим розділом не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Крім того, частина друга статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обмежує право сторін на вільний вибір арбітражу в разі, якщо спір виник в результаті виконання договору про публічні закупівлі, та визначає виключну компетенцію на розгляд таких спорів господарськими судами. Рішення міжнародного комерційного арбітражу порушує публічний порядок України з огляду на те, що з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому. ДП "НАЕК "Енергоатом" намагалося сплатити постачальнику грошові кошти за товар, однак для здійснення грошового переказу банк вимагав документи, надання яких залежало від позивача.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, постановленою ним як судом першої інстанції, відмовлено в задоволенні заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) 5 000 Євро витрат на правову допомогу.
Ухвала суду мотивована тим, що арбітражне застереження, яке міститься в пункті 9.2 Контракту, є арбітражною угодою, укладеною сторонами в письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору (стягнення боргу за поставлену за контрактом продукцію та відповідних штрафних санкцій) і не стосується його публічно-правових аспектів, а саме питань дотримання Закону України "Про публічні закупівлі" при проведенні публічних закупівель. Виконання зазначеного арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому це рішення поширює свою дію тільки на боржника. При цьому суд врахував, що спірні правовідносини в межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України розглянув справу за відсутності компетенції. В розділі ІХ Контракту, який було укладено між сторонами за результатами проведення публічних закупівель, міститься арбітражне застереження. Проте цим розділом не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Крім того, частина друга статті 22 ГПК України обмежує право сторін на вільний вибір арбітражу в разі, якщо спір виник в результаті виконання договору про публічні закупівлі, та визначає виключну компетенцію на розгляд таких спорів господарськими судами. Визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу порушує публічний порядок України з огляду на те, що з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому. ДП "НАЕК "Енергоатом" намагалося сплатити постачальнику грошові кошти за товар, однак для здійснення грошового переказу банк вимагав документи, надання яких залежало від позивача.
В грудні 2022 року представник BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) - адвокат Іваненко М. А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи.
Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Гвоздицький К. О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
Представник BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) - адвокат Іваненко М. А. не з`явився в судове засідання, однак надіслав клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, в задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав, зазначених у відзиві на скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
11 січня 2021 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) (постачальник) було укладено Контракт, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити панелі виробництва Impuls Energo s.r.o. (Чехія) для відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець - прийняти і оплатити товар. Сума Контракту становить 102 154 Євро.
Згідно з пунктами 9.2-9.4 розділу ІХ Контракту всі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами Контракту.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) 102 154 Євро основного боргу, 1 486,13 Євро -трьох відсотків річних, нарахованих за період з 27 травня по 19 листопада 2021 року, 5 868,31 Євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, 4 000 Євро - на відшкодування витрат, пов`язаних з арбітражним розглядом справи, всього - 113 508,44 Євро, а також три відсотки річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості кожного дня, починаючи з 20 листопада 2021 року до моменту сплати заборгованості у повному обсязі, за наступною формулою: сума заборгованості х 3 % / кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення. Відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення трьох відсотків річних в розмірі 243,49 Євро у зв`язку з її необґрунтованістю з покладенням на позивача арбітражного збору в сумі 13,53 Євро.
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).
Частиною першою статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
Частиною першою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.
Відповідно до статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Скасування судом рішення міжнародного комерційного арбітражу не позбавляє сторони права повторно звернутися до міжнародного комерційного арбітражу, крім випадків, передбачених законом.
Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесене лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.
Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень переглядати рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Як на підставу для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року ДП "НАЕК "Енергоатом" вказало, зокрема на те, що спір, який розглянув арбітраж, не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України, оскільки він виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб.
Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Закон України Про міжнародний комерційний арбітраж" не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.
Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19 зроблено висновок про те, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Пункт 9.2 розділу ІХ Контракту містить застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження.
Стосовно доводів апеляційної скарги про співвідношення спору, аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження 9.2 розділу ІХ Контракту, то вони зводяться до власного тлумачення заявником умов договору та норм права.
Відхиляючи ці доводи, Верховний Суд виходить з такого.
При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом Закону України "Про публічні закупівлі" публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.
Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Застосований законодавцем термін "цивільно-правові аспекти спорів" за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.
Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
Подібний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018 (провадження № 61-19916ав19), від 15 вересня 2022 року у справі № 824/294/21 (провадження № 61-6936ав22), від 29 вересня 2022 року у справі № 824/15/22 (провадження № 61-7657ав22).
Доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 124/2021 порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є неспроможними з огляду на таке.
Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням такого рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу.
Частиною першою статті 47 "Про міжнародне приватне право" визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Відповідно до частини другої статті 81 "Про міжнародне приватне право", частини другої статті 78 Закону України "Про виконавче провадження" в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).