П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 464/6127/18
провадження № 51-517км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015140000000215, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Яструбичі Радехівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Павлів Радехівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає в тому ж населеному пункті (пров. Лесі Українки, 23),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року визнано невинуватим і виправдано: ОСОБА_6 - за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_7 - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, у яких кожен із них обвинувачувався.
2. Згідно з обвинувальним актом генеральний директор ТОВ "Радехівський цукор", розташованого на території Львівської області, ОСОБА_6 і директор з комерції цього ж підприємства ОСОБА_7 протягом 2014-2016 років умисно за попередньою змовою з не встановленими слідством особами склали неправдиві офіційні фінансово-господарські документи - договори, товарно-транспортні накладні на продаж, відвантаження, постачання цукру з різними підприємствами, і в послідуючому ці неправдиві відомості за підробленими документами внесли до декларацій з податку на прибуток підприємства, які подали до податкового органу. У такий спосіб ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як пособник за попередньою змовою із не встановленими слідством особами ухилилися від сплати податку на прибуток підприємств на суму 10 700 791, 83 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення за допомогою належних і допустимих доказів не довела факту вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачувалися ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у зв`язку з чим виправдав їх на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
4. Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року залишиввиправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними і необґрунтованими у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що висновок суду першої інстанції не містить належного аналізу та спростування наданих стороною обвинувачення доказів, суд допустив вибірковість в оцінці доказів без належної правової оцінки всіх досліджених доказів у їх сукупності, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не дав вичерпних та переконливих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог статей 22, 89, 94 КПК і невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. На думку прокурора, апеляційний суд не звернув уваги на доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що місцевий суд за наявності протилежних висновків судово-економічних експертиз, наданих сторонами захисту і обвинувачення, не призначив комісійної судово-економічної експертизи, про що просив прокурор у судовому засіданні, при цьому всупереч вимогам ст. 94 КПК взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 25 липня 2018 року № 946, не навівши переконливих аргументів, чому не бере до уваги висновок судово-економічної експертизи від 11 червня 2018 року № 1-11/06/2018-се. Крім того, касатор стверджує, що апеляційний суд безпідставно визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 134 КПК не забезпечив участі свідків обвинувачення в судовому засіданні. Також прокурор вказує на те, що місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, безпідставно поклав в його основу як доказ рішення суду іншої юрисдикції, оскільки таке рішення не має преюдиціального значення в цьому кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового провадження
6. Прокурор ОСОБА_8 просила задовольнити касаційну скаргу, скасувавши вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року і призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
7. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
8. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
9. У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з однобічністю та неповнотою судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
10. Крім того, згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, та перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, у частині встановлених судом фактичних обставин провадження та оцінки доказів, у тому числі висновків експертиз, показань свідків, належність і допустимість яких перевірив суд апеляційної інстанції.
12. З матеріалів провадження вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися норм, установлених статтями 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону.
13. Доводи касаційної скарги прокурора про те, що місцевий суд не дав належної оцінки доказам обвинувачення, є неспроможними.
14. Суд першої інстанції, ретельно перевіривши надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, у вироку детально проаналізував усі досліджені докази, відповідно до вимог ст. 94 КПК дав кожному з них належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
15. Дійшовши висновку, що пред`явлене ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні інкримінованих кожному з них злочинів не знайшло підтвердження, суд навів мотиви, з яких узяв до уваги одні докази та відкинув інші, зазначив, на яких підставах визнав окремі докази неналежними і недопустимими, та обґрунтовано дійшов висновку про невинуватість обвинувачених, вказавши в мотивувальній частині вироку підстави виправдання.
16. Суд, як видно з вироку, проаналізував показання обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,