ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа 521/165/17
провадження № 51-365 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160470000546, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Молдова, котрий народився у смт Бренка Луганської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2020 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення злочину останнім.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачувався в тому, що він 10 лютого 2016 року, приблизно о 21:25, перебуваючи біля будинку № 58, що на вул. Степовій у м. Одесі, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу, протиправно проник до автомобіля марки "Мітсубісі Паджеро", державний номерний знак (далі - д.н.з) НОМЕР_1, у якого вже працював двигун, та розпочав рух, тим самим заволодів транспортним засобом, спричинивши потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 342 999 грн.
За результатами судового розгляду вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2020 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції врахував лише докази сторони захисту та відхилив докази, надані стороною обвинувачення, необґрунтовано визнавши окремі з них недопустимими, а також порушив принцип безпосередності дослідження доказів. Вказане призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 289 КК та незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зазначені обставини, на думку прокурора, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) формально розглянув провадження відносно ОСОБА_9, всіх доводів сторони обвинувачення не перевірив, безпідставно залишив без задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначитии новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6 просив судові рішення щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів провадження, оскаржувана ухвала апеляційного суду про залишення без змін виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 289 КК, вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалося питання незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_9 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без змін.
Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінального провадження суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.