ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 465/8859/13
провадження № 51-2062км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_9,
потерпілої ОСОБА_10,
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, його захисників ? адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а також касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 18 червня
2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 липня 2022 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2
ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2021 року
ОСОБА_6 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ч. 1
ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 21:30, достовірно знаючи, що його прабаба ОСОБА_11 перебуває за місцем свого проживання ? у квартирі АДРЕСА_2, де зберігає свої грошові кошти (пенсію та заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства останньої, з корисливих мотивів, з метою заволодіння її грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи родинні стосунки, шляхом обману і зловживання довірою потерпілої зайшов у згадану вище квартиру.
ОСОБА_6, перебуваючи у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиною метою вбивства ОСОБА_11, розуміючи характер своїх дій і бажання настання тяжких наслідків у вигляді смерті останньої, вчинив розбійний напад на потерпілу із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи опір потерпілої, позбавляючи останню можливості закликати на допомогу, завдав їй кулаками і ногами у взутті численних ударів у голову та інші ділянки тіла, а також, здавлюючи руками її шию, закриваючи руками отвори рота і носа, заподіяв ОСОБА_11, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 20 серпня
2013 року № 553/2013, тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці очей, більше справа, в ділянці рота справа, на шиї спереду справа, в ділянці підборіддя спереду і зліва, в ділянці правої ключиці, яремної ямки (над руків`ям груднини), на руках, правій гомілці, поясниці справа, сідницях, у ділянці правої пахової складки, у правій скроневій ділянці, у вигляді підшкірних крововиливів ? по одному великоплямистому в правій скроневій (у ділянці відміченого синця) і в потиличній ділянці зліва, у ділянці лівої лопатки, на зовнішньо-задній поверхні верхньої та середньої третини правого стегна, просочуючих крововиливів у м`які тканини в ділянці між ріжками під`язикової кістки і щитоподібним хрящем справа і зліва, кінчика язика, на слизовій оболонці нижньої губи справа, у вигляді майже суцільного крововиливу в сполучні оболонки правого ока, крапкових крововиливів у сполучні оболонки лівого ока, на серці й на легенях, у вигляді двох поверхневих ран у ділянці правого ока на межі з виличною ділянкою, які належать до легких тілесних ушкоджень, та тілесні ушкодження у вигляді діапедезних крововиливів у м`які мозкові оболонки потиличної та скроневої часток справа, тім`яної та скроневої часток зліва, з нерівномірно вираженим набряком головного мозку, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя як у момент спричинення, так і в післятравматичному процесі, а також тілесні ушкодження ? крововиливи в ділянці каротидних вузлів сонних артерій справа і зліва, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, були небезпечними для життя в момент заподіяння і в цьому випадку спричинили смерть потерпілої, тобто умисно вбив ОСОБА_11, яка померла на місці події.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, переслідуючи корисливий мотив, заволодів майном ОСОБА_11 ? грошовими коштами в розмірі 4697,90 грн, після чого втік з місця події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без зміни.
Вимоги та доводи, викладені в касаційних скаргах
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК). Вважає, що рішення судів ґрунтується на недопустимих доказах, а саме протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (на думку захисника, слідчі дії проведено з порушенням порядку впізнання) та висновках експертизи № 761/2013ім і 769/2013ім, складених за результатом експертиз, які було розпочато 22 квітня 2013 року та які тривали до 25 квітня 2013 року, тобто за два місяці до злочину. Зазначає, що достеменно не встановлено, яким чином нападник потрапив у помешкання загиблої, оскільки згідно з протоколом огляду від 8 липня 2013 року двері у квартиру не мали ознак пошкодження, а на фототаблиці, долученій до протоколу, видно пошкодження дерев`яних дверей та дерев`яної дверної рами, крім цього, в ухвалі слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 9 липня 2013 року про обшук зазначено, що вхідні двері до квартири пошкоджено. До того ж зазначає, що вчинення злочину з корисливих мотивів базується виключно на припущеннях, так ніким не доведено і не встановлено, що потерпіла мала будь-які заощадження чи цінності. Посилається на те, що не взято до уваги показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, більше того, показання трьох останніх взагалі не відображено у вироку, отже, їм не надано оцінки в сукупності з іншими доказами та вони не спростовані судом. Також зазначає про те, що суди двох інстанцій не встановили ні точного часу смерті, ні механізму вбивства, ні мотиву злочину, ні жодного свідка чи очевидця події. За твердженням захисника, всі речові докази у справі втрачено і на момент розгляду справи судом були відсутні та не оглядались. Також він зауважив, що на одягу засудженого не виявлено жодного сліду крові. Крім цього, ставить інші вимоги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 вказує, що рішення судів є протиправними й незаконними, мало місце неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і надано неправильну правову оцінку обставинам, у зв`язку з цим просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. За твердженням захисника, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_18 перекручено та змінено, вони стосуються подій, які відбувалися 7 липня 2013 року, в той час як злочин було скоєно ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначає про порушення права на захист засудженого, зокрема під час впізання, оскільки в ході цієї слідчої дії не було забезпечено участі ні засудженого, ні захисника. Покликається, що відеозаписи з камер спостереження є розмитими, нечіткими, без зазначення дати зйомки та їх не досліджено апеляційним судом. На переконання касатора апеляційний суд безпідставно відмовив сторонам у дослідженні ряду доказів, оскільки суди в рішеннях посилались на докази, які відсутні в реєстрі, не були відкриті стороні захисту та подані до суду через 5 років. Захисник вказує на протиріччя в матеріалах справи, а саме з приводу того, що речові докази у справі суд дослідив 27 червня
2014 року, адже в матеріалах справи міститься лист від 14 серпня 2020 року, у якому зазначено, що речові докази у справі було знищено внаслідок підпалу в ніч з
18 на 19 лютого 2014 року. Також вказує про неправильний розрахунок відбутого терміну покарання. Крім цього, ставить інші вимоги стосовно фактичних обставин кримінального провадження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Захисник, зазначає про те, що суди не врахували обставин справи, на які вказувала сторона захисту, однак не конкретизує, які саме. Зауважує, що на одязі засудженого не виявлено слідів злочину. Покликається, що відповідно до обвинувачення вбивство було скоєно ІНФОРМАЦІЯ_3, однак на камерах спостереження біля будинку у вказану дату засудженого не було зафіксовано, він зафіксований лише 7 липня
2013 року. Відзначає, що всі речові докази у справі було знищено в лютому 2014 року та не було досліджено судом. Також зазначає, що суд у вироку не надав оцінки показанням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_16, а показання свідка ОСОБА_14, надані під час судового засідання 27 липня 2018 року, належним чином не описано, оскільки відсутній аудіозапис зазначеного судового засідання (акт суду від 13 липня 2021 року). За твердженням захисника, якість досліджених у судовому засіданні відеозаписів з камер спостереження є неналежною, не можна ідентифікувати предмети, що мав при собі засуджений. Також захисник стверджує, що відповідно до показань свідка ОСОБА_19 й потерпілої ОСОБА_10 між загиблою та засудженим були хороші відносини. Сторона захисту зазначає, що не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_20 щодо отримання тілесних ушкоджень засудженим у клубі, даним мобільного оператора "Київстар" про відсутність ІНФОРМАЦІЯ_3 мобільного термінала, належного засудженому, біля будинку загиблої. Також зазначає, що в обвинувальному акті та вироку вказано, про вчинення злочину ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:30, а за висновком експерта від
20 серпня 2013 року № 553/2013 смерть настала близько двох діб від часу проведення експертизи, яка почалася 9 липня 2013 року. Експерт додатково підтвердив це під час допиту слідчим 28 серпня 2013 року, однак у вироку вказано, що експертиза почалась 8 липня 2013 року. Посилається на те, що згідно з актом Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року у справі відсутні записи судових засідань від 27 липня та 26 грудня 2018 року, під час яких було допитано свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_18 та ОСОБА_13 . Захисник указує, що показання цих свідків під час судових засідань не відповідають показанням, зазначеним у вироку суду. Стверджує про недоведеність такої кваліфікуючої ознаки злочину, як корисливий мотив. Скаржиться на те, що апеляційний суд без жодної мотивації відмовив сторонам обвинувачення і захисту в повторному дослідженні доказів, а також у дослідженні нових доказів. Крім цього, покликається, що відповідно до записів судових засідань від 9 червня та 4 липня
2022 року апеляційний суд не допитав і всіляко обмежував засудженого у висловленні його позиції та намаганні дати пояснення стосовно справи. Сторона захисту вказує про те, що в судовому засіданні 4 липня 2022 року апеляційний суд дав оцінку показанням свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, хоча у вироку жодної оцінки їхнім показанням не було надано та не було зазначено. Також апеляційний суд дав оцінку показанням свідків ОСОБА_18, ОСОБА_13 і ОСОБА_21, хоча в матеріалах справи є акт про відсутність записів судових засідань під час дачі показань зазначеними свідками. Водночас указує про неправильний розрахунок відбутого терміну покарання та зазначає характеризуючі дані особи засудженого, які не було враховано. Крім цього, ставить інші вимоги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження.
Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі, стверджуючи про свою невинуватість у пред`явленому обвинуваченні, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вказує про те, що апеляційний суд не надав оцінки показанням свідка
ОСОБА_15 та не дав оцінки доводам, що всупереч ч. 1 ст. 76 КПК слідчі судді, які брали участь у провадженні під час досудового розслідування, також брали участь під час судового розгляду (судді ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ). Зазначає, що за висновком експерта від 20 липня 2013 року № 553/2013 проведення експертизи почалось 9 липня 2013 року, однак у вироку та ухвалі апеляційного суду вказано, що вона почалася 8 липня 2013 року. Покликається на те, що відповідно до обвинувачення його визнано винуватим за вбивство, скоєне ІНФОРМАЦІЯ_3, однак згідно з свідоцтвом про смерть потерпілої її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що судово-медичну експертизу від 9 липня 2013 року № 1156 з ним не було проведено, а інші експертизи не підтверджують його вини. На його думку, показання свідків перекручені, спотворені, вирвані з контексту, трактовані проти нього, узяті для вироку з протоколів допиту свідків, а не отримані під час судових засідань, їх частину не зафіксовано відповідно вимог КПК, інші ж показання свідків не відображено у вироку, а деяких свідків взагалі не допитано. Зауважує, що на місці події знайдено скотч іншого розміру, ніж указав свідок ОСОБА_18, а на відеозаписі, де він його бере у свідка, не видно, якого розміру скотч. Також зазначає про протиріччя між протоколом огляду від 8 липня 2013 року, згідно з яким двері у квартиру не мали ознак пошкодження, та ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 9 липня 2013 року про обшук, у якій вказано, що вхідні двері до квартири пошкоджено. Засуджений убачає протиріччя в матеріалах справи, а саме стосовно того, що під час винесення ухвали від 27 червня 2014 року про застосування щодо засудженого примусових заходів медичного характеру, суддя ОСОБА_25 дослідив речові докази у справі, однак у матеріалах справи міститься лист від 14 серпня 2020 року, у якому зазначено, що речові докази у справі було знищено внаслідок підпалу в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, а тому їх не було досліджено під час судового розгляду. Також скаржиться на те, що апеляційний суд постійно чинив на нього тиск, у відводі суддів йому було відмовлено, а засідання
17 березня 2022 року було проведено з істотним порушенням вимог КПК. Крім цього, ставить інші вимоги щодо фактичних обставин кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_10 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує про відсутність записів судових засідань. Як зауважує потерпіла, апеляційний суд не дав оцінки доводам апелянтів щодо зазначених у вироку показань свідків, яких було допитано під час судових засідань 31 березня, 26 травня, 3 липня 2017 та 26 грудня 2018 року. Вказує про те, що всупереч ч. 1 ст. 76 КПК слідчі судді, які брали участь у провадженні під час досудового розслідування, також брали участь під час судового розгляду. Крім цього, вважає стягнуту суму за позовом несправедливою, що суд не аргументував, чому саме вказана ним сума є достатньою. Крім цього, ставить інші вимоги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження.