ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 569/11346/17
Провадження № 51-3019 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників (відеоконференція) ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 червня 2022 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 04 березня 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожного за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до ст. 72 КК України кожному з них зараховано у строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також цим же вироком засуджено ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_13 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано йому в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.01.2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою судді Рівненського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має право її подавати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати указану вище ухвалу апеляційного суду і призначити новий апеляційний розгляд у цьому суді.
За твердженням захисника висновок суду про те, що він не є особою, яка має право подати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 є необґрунтованим, а рішення про повернення скарги - незаконним, оскільки воно не відповідає вимогам ч. 1ст. 399 вказаного Кодексу.
Зазначає, що він із обвинуваченим ОСОБА_10 уклав договір про надання правової допомоги, який є у матеріалах кримінального провадження, а тому він має право на оскарження вироку місцевого суду.
У запереченні прокурор просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни, оскільки захисник ОСОБА_6 не був присутній в судовому засіданні 02 березня 2022 року, а захист інтересів ОСОБА_10 здійснював захисник ОСОБА_9, участь якого відповідно до ст. 52 КПК України є обов`язковою. Тому вбачає, що судом не було допущено порушення права ОСОБА_10 на захист.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поклалися на розсуд суду.
Прокурор частково погодився з необхідністю задоволення касаційної скарги. Вбачає необхідним скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції.