ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 569/11346/17
Провадження № 51-3019 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників (відеоконференція) ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року про відмову у відкритті провадження.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанції обставини
Вироком Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 04 березня 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожного за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до ст. 72 КК України кожному з них зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також засуджено ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_13 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до положень ст. 72 КК України зараховано йому в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.01.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою судді Рівненського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року за апеляційними скаргами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відмовлено у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційні скарги подані на судове рішення виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Вимоги та узагальнені доводи особи, які викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою і призначити новий розгляд його апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.
Аргументує свої вимоги тим, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та незаконною, оскільки апеляційний суд усупереч ст. 398 КПК України дійшов помилкового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Обґрунтовуючи вказане, зазначає, що він оскаржував вирок місцевого суду в тому числі й з підстав порушення його права на захист під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні 02 березня 2022 року у зв`язку з відсутністю у судовому засіданні його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_9 та залученням без його згоди адвоката ОСОБА_9, а не лише з підстав доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів.
Таким чином, вважає, що у поданій апеляційній скарзі він посилався на обставини, які відповідно до ст. 412 КПК України належать до підстав оскарження вироку, однак суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив, не ухвалив рішення по суті апеляційної скарги, постановивши передчасне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У запереченні прокурор просить касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни, оскільки ОСОБА_10 у апеляційній скарзі оспорював фактичні обставини справи при тому, що провадження було розглянуте у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім цього, вбачає, що його право на захист порушено не було, а тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поклалися на розсуд суду.
Прокурор частково погодився з необхідністю задоволення касаційної скарги. Вбачає необхідним скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд апеляційної скарги ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Як визначено у ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.