Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 686/11795/17
провадження № 51-1951 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240250000486, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Катузра Республіки Узбекистан, жительки АДРЕСА_1 ), інваліда ІІ групи, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1ст.49 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 450145 грн. матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу та 5000 грн. моральної шкоди.
Із СК "Перша" на користь ОСОБА_9 стягнуто 49 000 грн. страхового відшкодування.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_8, 13 червня 2016 року близько 13:30 год., керуючи автомобілем марки "VAZ21713 ZNH" д.н.з. НОМЕР_1, в якому знаходились пасажири ОСОБА_10 та ОСОБА_11, рухаючись зі швидкістю близько 85 км/год., по автомобільній дорозі М-12 "Стрий-Кіровоград-Знам`янка", на території Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в напрямку з м. Хмельницького до м. Вінниці на 277 км.+850, порушила вимоги п.п. 10.1, 14.2 (б), 14.6 (а,е), лінії горизонтальної розмітки 1.1 ПДР України, перед виконанням обгону, не переконалась у безпечності виконання вказаного маневру, а також у тому, чи водій автомобіля "Volkswagen Tiguan" д.н.з. НОМЕР_2, який рухався перед нею у тій самій смузі руху, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, усвідомлюючи, що на вказаній ділянці дороги наявні дві смуги для руху в одному напрямку, перетнула суцільну лінію горизонтальної розмітки 1.1, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, та, намагаючись таким чином виконати обгін автомобіля "Volkswagen Tiguan" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, яка, в той час, здійснювала маневр розвороту із увімкненим сигналом про намір повороту ліворуч, внаслідок чого допустила зіткнення передньою правою частиною свого автомобіля "VAZ21713 ZNH" із передньою лівою частиною автомобіля "Volkswagen Tiguan" .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "VAZ21713 ZNH" - ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 10.1, 14.2 (б), 14.6 (а, е) та лінії горизонтальної розмітки 1.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що суд безпідставно притягнув ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, оскільки постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.10.2017 за ст.124 КУпАП щодо неї закрито провадження.
На думку захисту, досудове розслідування повинно було здійснюватись слідчими ДБР тому, що інший водій - ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу, тому докази у справі зібрані неналежним суб`єктом і є недопустимими.
Вважає, що потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачена ОСОБА_8 фактично були подружжям, тому в порушення ст.477 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочато без заяви потерпілого.
ОСОБА_8 не набула статусу обвинуваченої так як обвинувальний акт складено та скеровано до суду поза межами строків досудового розслідування, а місцевий суд не закрив кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Направлений до суду обвинувальний акт відрізняється від повідомлення про підозру через відмінність у датах вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого порушено право ОСОБА_8 на захист.
Місцевий суд не допитав свідка-очевидця ОСОБА_12, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не відображено у вироку.
Суди необґрунтовано відмовили у призначенні повторної комісійної судової автотехнічної та транспортно -трасологічної експертизи, а також у тимчасовому доступі до медичних документів потерпілого.
Вважає недопустимим доказом висновок судової медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень потерпілого, так як всупереч вимог ст.290 КПК України висновок та медичні документи стороні захисту не відкривалися, медичні документи отримані без ухвали слідчого судді.
Цивільний позов ОСОБА_9 вирішено неправильно тому, що внаслідок ДТП вона не отримала тілесних ушкоджень.
В свою чергу, апеляційний суд допущені порушення проігнорував, всупереч ст.404 та 419 КПК України повторно докази не дослідив, доводи апеляційної скарги сторони захисту не перевірив, відповідей на них не дав.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 та представник цивільного відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів скарги захисника, заперечувала проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Постановляючи вирок, а також переглядаючи цей вирок в апеляційному порядку, суди дотримались вказаних вимог закону.
Доводи сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, не заслуговують на увагу.
Захисник стверджує, що згідно практики Європейського Суду з прав людини інкриміноване ОСОБА_8 адміністративне правопорушення прирівнюється до кримінального тому, що його санкція суворіша. За ст.124 КУпАП справу закрито, звідси притягнення до відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, за одних і тих же обставин- незаконне.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили. Кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що по тому самому обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили (ст. 19 КПК України).
Статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції визначено, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи.
Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, спричинило смерть однієї або кількох осіб(стаття 286).
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць тощо(стаття 124).
Суди попередніх інстанцій встановили, що черезпорушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_8 сталася ДТП, в результаті якої пасажиру ОСОБА_10 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також пошкоджені автомобілі.
В зв`язку із розглядом обвинувального акту за ч.1 ст.286 КК України, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.10.2017 провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_8 за ст.124 КУпАП було закрито.
Відповідно до висновку ККС ВС (провадження № 51-2978 км 18 )при вирішенні питання чи є порушення принципу "non bis in idem", тобто, бути притягненим двічі до юридичної відповідальності, зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України слід мати на увазі, що кримінальне провадження стосується саме наслідків у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не передбачає норма ст. 124 КУпАП, а тому відсутнє порушення статті 4 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Посилання у скарзі адвоката на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року (провадження №13-17зво21) є нерелевантним, оскільки вона стосується правової ситуації, обставини якої є відмінними від цього кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про недопустимість зібраних доказів у провадженні через порушення вимог підслідності, безпідставні.
Захисник стверджує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні повинно було здійснюватись слідчими державного бюро розслідувань тому, що інший водій - ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу.
За загальним правилом, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування (ч.1 ст.216 КПК України).
Водночас, нормами ч.4 ст.216 КПК України, серед іншого визначено, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених працівником правоохоронного органу.
Вказана норма передбачає розслідування органом ДБР саме в тому випадку, коли є достатні підстави вважати, що злочин можливо вчинено саме працівником правоохоронного органу, а не будь-яка інша причетність такого працівника до події.
Відповідно до витягу із ЄРДР №12016240250000486 від 14.06.2016 видно, що до реєстру внесено відомості саме відносно ОСОБА_8, відомості відносно ОСОБА_9 не вносились, розслідування щодо неї не проводилось.
Твердження адвоката, що потерпілий та обвинувачена фактично були подружжям, тому кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення не могло бути розпочато без заяви потерпілого, надумані.
Відповідно до ч.2 ст.477 КПК України чітко визначено, що кримінальне провадження передбачене ч.1 ст. 286 КК України,якщо воно вчинено чоловіком (дружиною) потерпілого, може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.