Постанова
Іменем України
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 330/1569/19
провадження № 61-14184св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року у складі судді Куценка О. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Подліянової Г. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 11 серпня 2000 року до січня 2016 року він перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2, який рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року було розірвано. Під час перебування сторін у шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період шлюбу за спільні сумісні кошти вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1, який зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2011 року та використовується як літній будинок для здачі в оренду відпочиваючим.
ОСОБА_1 зазначив, що після припинення шлюбних відносин між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, що перешкоджає нормальному користуванню належним на праві спільної сумісної власності спірним житловим будинком. ОСОБА_2 самостійно користується спірним житловим будинком, у добровільному порядку не надає йому ключі від спірного нерухомого майна, чим позбавляє його права користування належною йому 1/2 частиною цього житлового приміщення і суттєво потрушує таким чином його законні права як співвласника домоволодіння.
Ураховуючи викладене, на підставі вимог статей 368, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні належним їм на праві спільної сумісної власності житловим будинком АДРЕСА_1, разом з господарчими та побутовими спорудами, зокрема, літнім будинком (дерево) л. "Б-2", загальною площею 79 кв. м; літнім будинком (дерево) літ. "В-2", загальною площею 86,4 кв. м; літнім будинком (цегла) літ. "Д-2", загальною площею 87,6 кв. м; літньою кухнею (дерево) літ. "Г-1", загальною площею 43,3 кв. м; вбиральнею літ. "Е"; душовою літ. "Ж"; огорожею № 1; водогоном № 2;
- зобов`язати ОСОБА_3 надатиОСОБА_1 ключі від житлового будинку АДРЕСА_1 та від трьох літніх будинків, а також від вхідної калитки;
- вселити ОСОБА_1 у житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановоюЗапорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним на праві спільної сумісної власності житловим будинком АДРЕСА_1, разом з господарчими та побутовими спорудами, зокрема, літнім будинком (дерево) л. "Б-2", загальною площею 79 кв. м; літнім будинком (дерево) літ. "В-2", загальною площею 86,4 кв. м; літнім будинком (цегла) літ. "Д-2", загальною площею 87,6 кв. м; літньою кухнею (дерево) літ. "Г-1", загальною площею 43,3 кв. м; вбиральнею літ. "Е"; душовою літ. "Ж"; огорожею № 1; водогоном № 2.
Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від спірного житлового будинку та від трьох літніх будинків, а також від вхідної калитки.
Вселено ОСОБА_1 у житловий будинок АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із визначеної статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) презумпції спільності права власності сторін на житловий будинок АДРЕСА_1 , який набуто ними в період шлюбу, на спростування цієї презумпції ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів.
При цьому ОСОБА_1 доведено, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні власністю.
Тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 власністю відповідно до частини першої статті 391 ЦК України, статті 155 Житлового кодексу Української РСР, та вселення його у цей житловий будинок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є.,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року заявник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св19), відповідно до якої зазначено, що пункт 3 частини першої статті 57 СК України визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Також заявник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 та її адвоката Ігнатова Є. Є., які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У вересні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і витребувано із Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 330/1569/19.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 11 серпня 2000 року до січня 2016 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2, який рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року було розірвано (т. 1, а. с. 11, 24).
Під час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є. С., ОСОБА_2 придбала житловий будинок № 16А, загальною площею 26,4 кв. м, житловою площею 10,2 кв. м, та господарчі і побутові споруди - літній будинок (дерево) літ. "Б-2", загальною площею 79 кв. м; літній будинок (дерево) літ. "В-2", загальною площею 86,4 кв. м; літній будинок (цегла) літ. "Д-2", загальною площею 87,6 кв. м; літня кухня (дерево) літ. "Г-1", загальною площею 43,3 кв. м; вбиральня літ. "Е"; душова літ. "Ж"; огорожа № 1, водогін № 2 на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12, 13).
Згідно з пунктами 25, 30 цього договору нотаріусом роз`яснено сторонам цього договору зміст статей 60, 65, 74 СК України. Покупець свідчить, що отримав згоду подружжя на укладання та підписання цього договору, що підтверджується згодою на укладення договору від ОСОБА_1, посвідченою приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є. С. 20 липня 2011 року за № 775.
05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до органів Національної поліції України із заявою щодо вжиття заходів до ОСОБА_2, яка не пускає його до домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 28).
У провадженні Якимівського районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа № 330/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину цього майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (т. 1, а. с. 46).
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Застрожнікової К. С. про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 330/1716/17 (т. 1, а. с. 136).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року про зупинення провадження у справі № 330/1716/17 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1, а. с. 169-171).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.