Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 759/14855/18
провадження № 61-10531св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Київська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватне підприємство "ГЕОС",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді П`ятничук І. В. від 04 червня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф., від 27 вересня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, Київської міської ради, третя особа - ПП "ГЕОС", про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 317/2151 йому було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 503/3337 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд площею 0,06 га по АДРЕСА_2 та 17 травня 2011 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0619 га.
Позивач зазначав, що 12 червня 2008 року він як сусідній землекористувач в офісі ПП "ГЕОС" по вулиці Прорізній у місті Києві підписав акт встановлення меж, де площа земельної ділянки ОСОБА_2 була визначена у розмірі 0,06 га, проте на місцевості межі не встановлювались, межові знаки в натурі нікому не передавались.
25 липня 2018 року він звернувся до КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" за виготовленням технічної документації для реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та при виїзді на місцевості з`ясувалось, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 є такою, що накладається на його земельну ділянку, у зв`язку з чим його земельна ділянка зменшилась на 0,02 га.
Вважає, що передачею у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 порушено його законні права, як законного користувача земельної ділянки, у зв`язку з допущеними помилками в технічній документації ОСОБА_2 .
Посилаючись на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 просив суд: відновити стан земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 0,10 га, який існував до порушення прав, шляхом визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 503/3337 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, площею 0,06 га, по АДРЕСА_2, та виданого на його підставі 17 травня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 028977, площею 0,0619 га, за указаною адресою.
Стислий виклад позиції відповідачів
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на набуття спірної земельної ділянки у власність у законному порядку. Зазначала, що на виконання рішення Київської міської ради
від 01 жовтня 2007 року, яким передано їй у власність земельну ділянку, площею 0,06 га, по АДРЕСА_2, ПП "ГЕОС" за її замовленням провело обстеження земельної ділянки та склало акт прийомки перенесених в натуру меж земельної ділянки, при цьому межу було закріплено металевими та дерев`яними межовими знаками, погодженими з сусідніми землекористувачами, у тому числі з ОСОБА_1 . Додатково посилалася на пропуск позовної давності при звернення до суду із цим позовом, з огляду на те, що позивач повинен був довідатися про порушення своїх прав з дати складання та підписання акту здачі-прийомки перенесених меж в натурі
(12 червня 2008 року).
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня
2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, з огляду на те, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року
№ 503/3337 прийнято відповідно до вимог закону та відсутні підстав для його скасування. Вимоги відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності суд залишив без розгляду з огляду на відмову у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права, що підлягає захисту.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на безпідставність доводів позивача, що земельна ділянка відповідачки в межах, які визначені державним актом на право власності на землю, накладається на належну йому земельну ділянку.
Додатковим рішенням Святошинський районний суд м. Києва від 18 лютого 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 10 089,60 грн.
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходи із того, що позивач у справі та його представник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позбавило заявника можливості належним чином користуватися процесуальними правами та відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 04 червня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження порушення його прав, зокрема того, що земельна ділянка відповідачки, в межах, що визначені державним актом про право власності на землю, накладається на передану йому земельну ділянку.
Узагальнені доводи касаційної скарги
25 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі
№ 6-169цс12, від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15, від 20 квітня
2016 року у справі № 6-2824цс16, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), та не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що площі спірних земельних ділянок змінились лише документально, у зв`язку із помилкою у технічній документації, виготовленій щодо земельної ділянки ОСОБА_2 . Зокрема, виготовлення такої технічної документації відбувалось без виїзду на місцевість, у зв`язку із чим наявна помилка у назві вулиці (замість АДРЕСА_3, площа земельної ділянки на місцевості є меншою, ніж у рішенні Київської міської ради (0,06 га), у той час, коли державний акт виданий на більшу площу - 0,0619 га, а при визначенні площі шляхом додавання відстаней на самому державному акті площа земельної ділянки становить 0,0607 га. На думку заявниці, земельна ділянка ОСОБА_2 сформована за рахунок частини земельної ділянки, наданої позивачу, а також єдиної дороги спільного користування. Зазначене призвело до зменшення площі земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_1 .
Зосереджує увагу на тому, що змінювати конфігурацію земельних ділянок та користування ними, яке фактично склалося з 1953 року, позивач не хоче, акт погодження меж земельної ділянки відповідачки він підписав не розуміючи його значення, при цьому виправити зазначені технічні помилки у державному акті, виданому ОСОБА_2, позивач не має можливості.
При цьому зазначає, що межові знаки на земельній ділянці відповідачки не були встановлені, як і не погоджені її межі (у натурі) із сусідніми землекористувачами, а передана ОСОБА_1 земельна ділянка залишається без проходу і проїзду.
Вважає, що висновок експерта є некоректними, оскільки успадкована позивачем ділянка, площею 15,12 сотки, є іншою земельною ділянкою, з іншим цільовим призначенням, ніж та, яка була передана йому у власність на підставі рішення Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 317/2151. Судовий експерт не встановив площу земельної ділянки, яка належить йому, та не витребував необхідних для проведення експертизи документів, а експертна установа не була повноважною на проведення такого виду експертиз.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 759/14855/18 з суду першої інстанції.
01 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 317/2151 ОСОБА_1 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 503/3337 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі міста Києва" ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд площею 0,06 га по АДРЕСА_2 .
17 травня 2011 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку на площу 0,0619 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд.
12 червня 2008 року в приміщенні ПП "ГЕОС" ОСОБА_4 був підписав акт здачі-прийомки перенесених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої у приватну власність для обслуговування жилого будинку і господарських споруд, де площа земельної ділянки ОСОБА_2 визначена у розмірі 0,06 га.
Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, проведеної Українським центром судових експертиз,
від 29 травня 2020 року № 2-29/05, встановлено, що площа та межі земельних ділянок сторін у справі за фактичним використанням не відповідають площі та межам відповідно до площі, переданої у власність за рішенням Київської міської ради ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 (0,06 га), а саме: земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні
ОСОБА_2, становить 0,0517 га, тобто зменшилась на 0,0102 га. Місцеположення земельної ділянки ОСОБА_1 не встановлено.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.