ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 320/1214/19
касаційне провадження № К/9901/28314/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Басай О.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельничук В.П.; судді - Лічевецький І.О., Оксененко О.М.)
у справі № 320/1214/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель"
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" (далі - ТОВ "Артель"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2019 року № 0002871402 та від 06 лютого 2019 року № 0002851402.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 жовтня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ СЕНД", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАКРОМ", Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛХОЛДИНГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР". Також звертає увагу на те, що позивачем у порушення пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 11 "Зобов`язання"), не відображено у складі доходів за третій квартал 2018 року суми в розмірі 1267709,00 грн за операціями з непогашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.
Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Київській області.
11 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Артель" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 28 грудня 2018 року № 1183/10-36-14-02-13/30554583.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання піску річкового в Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ СЕНД", автомобіля в Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКРОМ", прокату плоского арматурного в Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛХОЛДИНГ", будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР" з огляду на фіктивний характер проведених поставок, що мотивовано наявністю кримінальних проваджень щодо постачальників позивача, а також невідображення у складі доходів за третій квартал 2018 року суми в розмірі 1267709,00 грн за операціями з непогашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 06 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002851402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 465644,00 грн за основним платежем та 232822,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002871402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 263841,00 грн за основним платежем та 131921,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.