ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 703/3197/17
адміністративні провадження № К/9901/56911/18, № К/9901/58254/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №703/3197/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Губська Л.В., Епель О.В.),
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач, МВС України) у якому просив:
- визнати дії відповідача в особі Департаменту фінансово-облікової політики щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 17.03.2017 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з урахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності, протиправними;
- зобов`язати відповідача призначити йому одноразову грошову допомогу згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаської області від 17.03.2017 та поданих документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з врахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності;
- зобов`язати відповідача надати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.04.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 скасовано рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.04.2018.
Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (залучена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, яка оформлена листами №15/2-1075 від 31.03.2017 та №37/Ш-14 від 28.04.2017, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі також - Прядок №850).
Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення ІІ групи інвалідності 23.12.2016 відповідно до Порядку № 850, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 17.07.1978 по 09.02.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ України (далі - ОВС).
Під час проходження служби в ОВС з 16.05.1986 по 04.06.1986 позивач приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль та м. Прип`ять.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №186 за 1998 рік ОСОБА_1 встановлено діагноз: вегето-судинна дистонія змішаної форми, кризовий перебіг, хронічна дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з цефалічним, остено-неврастенічним синдромом, в зв`язку з чим останній визнаний обмежено придатний до військової служби. Вказане захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби в ОВС.
Згідно довідки №14/8-31 від 13.02.2017, виданої Управлінням МВС України в Черкаській області, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді інспектора окремого дивізіону ДПС ДАІ УВС Черкаського облвиконкому в званні старшини міліції, приймав участь у заходах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, з 16 травня 1986 року по 04 квітня 1986 року в м. Чорнобиль та м. Прип`ять.
З витягу із акта у МСЕК № 001638 вбачається, що 21.04.1998 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язку військової служби.
Відповідно до довідки №02-05/5 від 17.02.2017, виданої директором Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", ОСОБА_1 30.05.2000 отримав страхову суму в розмірі 8 263, 80 грн як інвалід ІІІ групи.
Згідно постанови №45 від 04.05.2016 Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" з приводу встановлення причинного зв`язку захворювань у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1, 1957 р.н., захворювання у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 : "Рак передміхурової залози. G 1, Т 1-2, N 0, М 0; стан після гормональної терапії та оперативного лікування (23.03.2016 радикальна простатектомія, лімфоаденектомія)", ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У відповідності до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №536320 ОСОБА_1 з 23.12.2016 встановлена ІІ (друга) група інвалідності безтерміново.
21.02.2017 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області з заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності.
16.03.2017 Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області виготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію", який складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок для затвердження подано до ДФОП МВС України.
Департамент фінансово-облікової політики МВС України у своєму листі від 31.03.2017 року №15/2-1075, направленому Ліквідаційній комісії УМВС України в Черкаській області, зазначив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки між первинним встановленням втрати працездатності (21.04.1998) та повторним оглядом (23.12.2016) минуло два роки.
Листом № 37/Ш-14 від 28.04.2017 Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги. Зазначено, що первинний огляд МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності відбулося 21.04.1998, повторний же огляд МСЕК та встановлення ІІ групи інвалідності - 23.12.2016, що перевищує передбачений п.4 Порядку №850 граничний дворічний термін.
Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки первинно інвалідність позивачу була встановлена 21.04.1998 (ІІІ група), а ІІ групу інвалідності він набув лише 23.12.2016, тобто зі спливом дворічного строку, передбаченого законодавством, відсутні правові підстави для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив із протиправності дій та рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та третя особи подали касаційні скарги, у якій просять таке рішення скасувати й залишити в силі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.04.2918. В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема вказують, що пунктом 4 Порядку № 850 регламентовано граничний строк у два роки, у межах якого після первинного встановлення втрати працездатності працівник міліції має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, якщо йому встановлено інвалідність (вищу групу інвалідності).
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційні скарги не скористався.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарг з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.