ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 350/1746/18
провадження № 51- 2182км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в кримінальному провадженні № 12018090220000238 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Долина Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 61 698 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Районний суд установив, що ОСОБА_6 03 липня 2018 року близько 16:00 керуючи автомобілем "Mерседес Бенц Віто" д.н.з. НОМЕР_1 на нерегульованому перехресті доріг Н-10 та Т0902 у с. Креховичі Рожнятівського району Івано-Франківської області в порушення вимог пунктів 1.3, 2.3. "б", 10.1., 16.13. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не був уважним, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що виконання ним маневру повороту ліворуч з головної дороги на другорядну буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки для інших учасників, не надав переваги в русі зустрічному автомобілю "Рено Меган" д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по рівнозначній дорозі, та своїми діями створив йому перешкоду, що призвело до зіткнення транспортних засобів унаслідок чого пасажир автомобіля "Рено Меган" ОСОБА_8 отримав тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вказані вирок та ухвалу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталася з вини водія автомобіля "Рено Меган", який порушив вимоги пунктів 12.1 та 12.3 ПДР. При цьому вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Стверджує, що повідомлення про підозру у кримінальному провадженні було вручено йому неуповноваженою особою, що унеможливлює з`ясування питання про дотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування та оцінки доказів з точки зору їх допустимості, а відтак і ухвалення судом обвинувального вироку в справі.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно розв`язав цивільний позов у справі та безпідставно стягнув з нього на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду завдану здоров`ю, оскільки ця шкода згідно з договором автоцивільної відповідальності підлягала стягненню зі страхової компанії.
Також вважає, що рішення про стягнення з нього на користь потерпілого 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди було прийнято місцевим судом без належного урахування обставин ДТП та часткового відшкодування ним завданої шкоди.
На думку засудженого, при перегляді вироку за апеляційними скаргами сторони захисту суд апеляційної інстанції наведені в них доводи належним чином не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.
З огляду на це стверджує, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягають скасуванню.
Позиція учасників щодо поданої касаційної скарги
Прокурор у судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити частково, вирок та ухвалу в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 у поданих письмових запереченнях просить Верховний Суд залишити цю скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду та не погоджується з зазначеними у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що висновок суду першої інстанції у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості ґрунтується на належних і допустимих доказах досліджених у судовому засіданні.
Зокрема, районний суд дійшов такого висновку на підставі: показань засудженого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, даних зазначених у протоколі огляду місця події від 03 липня 2018 року, відеозапису з камери відеоспостереження № 4 в с. Креховичі, протоколі огляду предмета від 05 липня 2018 року, висновках експерта 4.2-486/18 від 07 вересня 2018 року (щодо технічного стану автомобіля "Mерседес Бенц Віто" на момент дорожньо-транспортної пригоди), № 4.2-487/18 від 13 серпня 2018 року (щодо технічного стану автомобіля "Рено Меган" на момент дорожньо-транспортної пригоди), № 4.2-485/18 від 07 вересня 2018 року (щодо пошкоджень автомобілів), № 158 від 28 липня 2018 року (щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого), карті виїзду швидкої медичної допомоги від 03 липня 2018 року, протоколі доклінічного обслуговування № 1268 від 03 липня 2018 року, виписці Рожнятівської ЦРЛ № НОМЕР_3, копіях свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 та НОМЕР_5 .
Суд першої інстанції повністю дослідив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та дав їм належну правову оцінку. Зазначені докази узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у їх достовірності та допустимості, а тому з посиланням на ці докази суд правильно обґрунтував своє рішення та вірно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 286 КК.
Доводи засудженого в касаційній скарзі про те, що ані орган досудового розслідування, ані прокурор в судовому засіданні, ані суд не ставили питання про призначення в кримінальному провадженні експертизи з метою встановлення механізму ДТП є безпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, сторона захисту відповідно до закріплених у статтях 22, 26 КПК принципів змагальності та диспозитивності на стадії дослідження доказів в суді мала процесуальну можливість заявити клопотання про проведення такої експертизи, однак не скористалася цим правом, з чого слідує, що вона не вбачала такої необхідності, на що вказує і поведінка ОСОБА_6 в суді першої інстанції, який повністю визнав свою вину у висунутому обвинуваченні та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Так само не є прийнятними і доводи засудженого в скарзі щодо порушення стороною обвинувачення під час досудового розслідування вимог статей 36, 480, 481 КПК при врученні йому повідомлення про підозру, як депутату місцевої ради.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Відповідно до вимог ст. 480 КПК депутат місцевої ради належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження.