ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 756/16899/17
провадження № 51- 3484 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника цивільного ОСОБА_6,
відповідача
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача-ТОВ "А-400" адвоката ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000001151, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Миколаєва, офіційно не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, обраний у виді домашнього арешту.
Покладено на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: не залишати житло, а саме: АДРЕСА_1 (приватний будинок), щоденно з 22 год 00 хв до 07 год 00 хв, не відлучатися із місця проживання без дозволу суду та прокурора; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув`язнення в період з 04 листопада 2017 року по 20 березня 2018 року, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "А-400", ПрАТ "Європейський страховий союз", Третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України (МТСБУ) про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди - задоволений частково.
Стягнуто з ТОВ "А-400" на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31 689,10 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень.
Стягнуто з ТОВ "А-400" на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 (два мільйони) гривень.
Стягнуто з ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38 400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.
У решті позовні вимоги ухвалено залишити без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 4 949 гривень 60 копійок.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком 4 листопада 2017 року приблизно о 10 год. 20 хв. ОСОБА_7, керуючи технічно справним автобусом марки "Богдан А 092", н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Г. Дніпра зі сторони просп. Г. Сталінграду в напрямку просп. Оболонського, під`їхавши до зупинки громадського транспорту "станція метро Героїв Дніпра". В цей час на вищевказаній зупинці громадського транспорту пасажири та пішоходи розпочали висадку та посадку в тролейбус, серед яких знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які рухались по проїзній частині вул. Г. Дніпра справа наліво по ходу руху автобуса "Богдан А 092", н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункт "б" та 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної події, внаслідок якої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням їх смерті.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 в частині задоволення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч ст. 128 КПК цивільний відповідач ТОВ "А-400" був повідомлений судом про пред`явлення до нього цивільного позову після початку судового розгляду.
На думку представника цивільного відповідача, в порушення вимог ст. 314 КПК цивільний відповідач ТОВ "А-400", як і інший цивільний відповідач - ПрAT "Європейський страховий союз", не викликались судом у підготовче судове засідання, яке було проведено без повідомлення та участі цивільних відповідачів.
Зазначає, що висновок про розмір стягнення шкоди з ТОВ "А-400" зроблено без належного з`ясування доведеності підстав і розміру позовних вимог.
Представник цивільного відповідача зазначає, що між цивільним відповідачем ТОВ "А-400" та відповідачем ПрАТ "Європейський страховий союз" було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був чинним на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 4 листопада 2017 року та яким встановлено ліміт відповідальності на одного потерпілого в розмірі 200000 грн та 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну, що не враховано судом при вирішенні цивільного позову.
Представник цивільного відповідача посилається на те, що у ході розгляду справи потерпілим ОСОБА_8 не пред`являлись вимоги до страхової компанії ПрАТ "Європейський страховий союз" про стягнення 400000,00грн. (оскільки потерпілих двоє), а тому позовні вимоги до ТОВ "А-400" про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягали.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримав.
Потерпілий ОСОБА_8 в суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення касаційної скарги. У судовому засіданні пояснив, що отримав від страхової компанії виплату в розмірі 70 тис грн. До касаційного розгляду, що відбувся 7 грудня 2022 року, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, юридична кваліфікація його дій у касаційній скарзі представника цивільного відповідача не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) дає підстави для висновку про те, що шкода, в тому числі моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Положення статей 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Зазначений висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 червня 2019 року в справі № 630/163/16-к, від 24 листопада 2022 року в справі № 686/12239/18.