ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 991/3921/20
провадження № 51-1834км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на вирок Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52020000000000048, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Золотарево Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, арешту майна.
Ухвалено повідомити про ухвалення вироку стосовно судді Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 . Президента України та Вищу раду правосуддя.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 17 січня 2020 року у приміщенні службового кабінету голови Міжгірського районного суду Закарпатської області під час розмови з ОСОБА_10 повідомив останнього, що позов, який той подав 09 січня 2020 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області про стягнення суми боргу за невиконані роботи з ОСОБА_11 у розмірі 150 000 грн (справа № 302/12/20) та який перебуває на розгляді обвинуваченого як судді цього суду, може бути задоволений на його користь за десять відсотків від суми позову, котрі необхідно надати обвинуваченому.
05 лютого 2020 року близько 11:00 обвинувачений як суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 302/12/20, яким прийняв визнання відповідачем ОСОБА_11 позову і задовольнив позов ОСОБА_10 повністю.
Після засідання ОСОБА_10 зайшов до службового кабінету обвинуваченого та отримав вказівку йти до кабінету навпроти. На виконання цієї вимоги він зайшов до кабінету навпроти та залишив у шафі, на яку вказав ОСОБА_6,. предмет неправомірної вигоди - 15 000 грн, а потім покинув приміщення суду.
05 лютого 2020 року під час обшуку службового кабінету голови Міжгірського районного суду Закарпатської області та безпосередньо особистого обшуку самого обвинуваченого в кишені піджака останнього було знайдено й вилучено картонну коробочку з написом "Пластилін 5 кольорів", у якій були грошові кошти в сумі 15 000 грн, залишені ОСОБА_10 у шафі кабінету Міжгірського районного суду Закарпатської області за вказівкою обвинуваченого як неправомірна вигода.
ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, а саме прохання надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 30 квітня 2021 року виправив описку в тексті вироку Вищого антикорупційного суду в судовій справі № 991/3921/20, а саме постановив: у вступній частині вироку замість невірно зазначеного номера кримінального провадження "42018000000003211", вважати вірним номер - " НОМЕР_1"; у п. 2.70 мотивувальної частини вироку замість невірного зазначення ініціалів свідка ОСОБА_12" вважати вірним - " ОСОБА_11"; у п. 2.255 мотивувальної частини вироку замість невірного зазначення ініціалів свідка ОСОБА_14" правильними слід вважати ініціали " ОСОБА_14".
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 31 травня 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_6 залишила без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити за відсутністю складу злочину. Вважає, що ОСОБА_10 та працівники правоохоронних органів вчинили стосовно нього провокацію злочину, оскільки ОСОБА_10 активно співпрацював із працівниками поліції. Стверджує, що для цього було створено умови цивільно-правових відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яких насправді не існувало. Засуджений твердить, що свідок ОСОБА_11 також був задіяний працівниками поліції. Зазначає про порушення процедури внесення відомостей до ЄРДР, оскільки 17 січня 2020 року детективи НАБУ не внесли до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення відповідно до ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а 20 січня 2020 року ОСОБА_10 разом із працівниками поліції прибув до Львівського територіального управління НАБУ та повторно подав ту саму заяву з тим же текстом про начебто його прохання надати неправомірну вигоду. Вважає, що сторона обвинувачення не довела відсутності провокації щодо нього зі сторони працівників правоохоронних органів. Стверджує, що суди не перевірили, чи могли працівники правохоронних органів підкинути йому в кишеню піджака коробку з грошима під час проведення обшуку в його кабінеті. Засуджений повідомляє, що усупереч ст. 290 КПК не відкрито стороні захисту всіх матеріалів кримінального провадження. Вважає порушенням кримінального процесуального закону те, що головний свідок ОСОБА_10 був допитаний у режимі відеоконференції, а не у приміщенні суду. На думку засудженого, прокурор не дотримався вимог ч. 1 ст. 278 КПК щодо порядку вручення повідомлення про підозру. Зазначає про порушення нарадчої кімнати в ході ухвалення вироку, оскільки суддя не мав достаньо часу для його ухвалення. Вважає, що апеляційний суд не надав вмотивованих відповідей на зазначені порушення КПК, натомість незаконно повернув матеріали провадження до суду першої інстанції для виправлення описок у вироку.
У касаційнйі скарзі захисники ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 просять судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Вважають, що суди не перевірили доводів сторони захисту, які виключають відповідальність ОСОБА_6, стосовнопровокації злочину та недоведеності його вини у зв`язку з недопустимістю доказів. Стверджують, що була провокація стороною обвинувачення злочину щодо ОСОБА_6 із залученням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які діяли під контролем працівників правохоронних органів. Зазначають, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були залежними від працівників правоохоронних органів, оскільки щодо свідків було порушено кримінальні провадження, вони мали спільні знайомства з одними і тими ж працівниками поліції. Захист посилається на те, що працівники правоохоронних органів змоделювали фіктивні цивільно-правові відносини у цивільній справі між позивачем ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_11 для створення передумов провокування ОСОБА_6 на вчинення злочину. На думку захисту, ініціатива в контактах із засудженим виходила в повній мірі від ОСОБА_10 .
Посилаються на істотні порушення вимог КПК під час внесення відомостей за заявою ОСОБА_10 до ЄРДР.
Звертають увагу, що досудове розслідування з порушеннями вимог ч. 3 ст. 110 КПК розпочато процесуально не уповноваженою особою - детективом НАБУ ОСОБА_16 . Захисники посилаються на те, що, оскільки станом на 20 січня 2020 року детектив НАБУ ОСОБА_16 не набув процесуальних повноважень у законний спосіб та не було призначено процесуального керівника, то всі докази у справі, отримані до 20 січня 2020 року, є недопустимими. Інші докази (протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 05 лютого 2020 року, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) від 06 та 20 лютого 2020 року, протокол про проведення контролю за вчиненням злочину від 06 лютого 2020 року, а також технічні записи на флешносіях, що долучені до них) відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева" також необхідно визнати недопустимими. Посилаються на те, що слідчу дію, а саме огляд, ідентифікацію та вручення грошових коштів від 05 лютого 2020 року було проведено без дозволу власника готельного комплексу "Панська Ровінь" та без ухвали слідчого судді. Захисники стверджують, що зазначений протокол є недопустимим і через порушення ст. 104 КПК (не було зазначено всіх присутніх осіб, поняті не володіли українською мовою, не було залучено перекладача.)
Вважають, що суди безпідставно не визнали недопустимими доказами всі НСРД за участю ОСОБА_10 з тієї підстави, що він не мав допуску до державної таємниці.
Захисники вважають докази, отримані в результаті проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_6, також недопустимими, оскільки у порушення приписів п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК не було зазначено всіх присутніх осіб, обшук проведено без участі понятих та захисника, ОСОБА_6 не роз`яснено мети обшуку, не зазначено моделі й технічних характеристик технічних засобів фіксації, внесено недостовірні відомості про понятого ОСОБА_17 . Зазначають, що особистий обшук ОСОБА_6 проведено за відсутності постанови детектива та ухвали слідчого судді. Посилаються на те, що у протоколах за результатами НСРД від 06 та 20 лютого 2020 року не зазначено технічних засобів фіксації, а протокол від 06 лютого 2020 року не підписаний ОСОБА_10 .
Стверджують, що докази, отримані за результатами проведення НСРД на підставі ухвал слідчого судді від 23 та 24 січня 2020 року, є недопустимими, оскільки слідчий суддя ухвали постановив із порушеннями вимог ч. 1 ст. 248 КПК щодо шестигодинного строку розгляду клопотання про надання дозволу на проведення НСРД.
Зазначають про те, що не надано належної оцінки допустимості отриманих прокурором доказів на підтвердження походження та приналежності грошових коштів неправомірної вигоди, які були вручені ОСОБА_10 та в подальшому передані ОСОБА_6 . Звертають увагу на те, що вилучені в ОСОБА_6 кошти ідентифіковані за наявними номерами купюр шляхом їх фотокопіювання, а не шляхом помічення хімічною речовиною, як заявляли поняті та ОСОБА_10 у своїх показаннях у суді. Посилаються на те, що матеріали щодо походження цих коштів у порушення вимог ст. 290 КПК стороні захисту не відкривались.
Вважають порушенням КПК допит свідка ОСОБА_10 у режимі відеоконференції, а не в приміщенні суду. Не погоджуються з тим, що суд безпідставно змінив раніше ухвалений порядок дослідження доказів, та через погану якість зв`язку було порушено право ОСОБА_6 на перехресний допит із ОСОБА_10 . Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання захисту про повторний допит свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Стверджують, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного, оскільки про підозру йому було повідомлено з порушенням вимог п. 1 ч. 5 ст. 110, ст. 278 КПК. Посилається на те, що обвинувальний акт від 15 травня 2020 року не відповідає за своїм змістом оголошеному та врученому ОСОБА_6 письмовому повідомленню про підозру.
Вважають, що досліджені в суді протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи від 06 та 20 лютого 2020 року, а також аудіо-, відеозаписи на картах пам`яті не підтвержують винуватості ОСОБА_6, а суд безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про недопустимість цього доказу. Зазначають, що гроші, які знаходились у другому пакеті неправомірної вигоди, під час обшуку були підкинуті ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів.
Сторона захисту ставить під сумнів законність оскаржуваного вироку через порушення таємниці наради суддів, вважає, що текст вироку був виготовлений раніше.
Захисники переконані, що суд першої інстанції допустив упередженість, оскільки допустив до судового засідання працівника НАБУ ОСОБА_18, який не був учасником процесу.
Стверджують, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення клопотання захисту про виклик і допит як свідків керівника САП ОСОБА_19 та процесуального прокурора ОСОБА_5, а також клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи з підстав здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_6 та порушенні процедури її підписання.
Захист вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно було кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК.
У доповненнях до касаційної скарги захисник ОСОБА_8 просить закрити судові рішення щодо ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки обвинувальний акт складено та направлено до суду поза строками досудового розслідування. Зазначає про порушення апеляційним судом ч. 6 ст. 364 КПК, оскільки під час його промови в судових дебатах суддя встановив йому строк для закінчення його промови.
У доповненні до касаційної скарги захисник ОСОБА_7 зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 не відповідає вимогам, зазначеним у практиці Верховного Суду. Стверджує, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 прокурор направив до суду поза межами строку досудового розслідування, тому просить судові рішення щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
У запереченнях прокурор просить касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив залишити касаційні скарги засудженого та його захисників без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без змін..
Засуджений ОСОБА_6 і його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали свої касаційні скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 підтверджується такими доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_10 ;
- заявою свідка ОСОБА_10 про вчинення злочину, поданою до Львівського територіального управління НАБУ;
- телефонними з`єднаннями цього дня, що підтверджують орієнтовне одночасне місцезнаходження в зоні дії однієї базової станції ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ;
- даними протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2020 року;
- даними протоколу за результатами НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 06 лютого 2020 року, а також даними карт пам`яті;
- даними протоколу про проведення контролю за вчиненням злочину від 06 лютого 2020 року, згідно з яким на виконання постанови керівника САП ОСОБА_19 № 28/3-111т від 27 січня 2020 року проведено НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- даними протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 05 лютого 2020 року та даними додатку у виді копій зазначених грошових коштів;
- даними протоколу обшуку від 05 лютого 2020 року, з додатками - картами пам`яті MicroSD;
- даними копії рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області (вступна і резолютивна частини) від 05 лютого 2020 року у справі № 302/12/20 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про стягнення суми боргу за невиконані роботи.
Суд дав належну оцінку всім доказам та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Доводи засудженого та його захисників про те, що судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку обставинам щодо наявності в діях посадових осіб правоохоронних органів та ОСОБА_10 ознак провокації, суди попередніх інстанцій перевіряли та обґрунтовано визнали безпідставними.
Згідно із судовою практикою (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-791км19, № 51-7096км18, № 51-6497км18, № 51-2010км19, № 51-2040км19, № 51-1968км19, № 51-2950км20, № 51-27км20, № 51-2025км20, № 51-420км19, № 51-6190км18, № 51-584км18, № 51-7086км18, № 51-8747км18) застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати права особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Так, для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Вказані вимоги узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах "Банніков проти Російської Федерації" від 04 листопада 2010 року, "Веселов та інші проти Російської Федерації" від 02 жовтня 2010 року, "Матановіч проти Хорватії" від 04 квітня 2017 року, "Раманаускас проти Литви" від 5 лютого 2008 року.
З вироку суду колегія суддів Верховного Суду вбачає, що суддя ОСОБА_6 висловив ОСОБА_10 прохання надати неправомірну вигоду за винесення ним судового рішення в цивільній справі на користь останнього та одержав неправомірну вигоду для себе з використанням наданої йому влади і службового становища. Зокрема, як убачається з показань свідка ОСОБА_10, його заяви про вчинення злочину, 17 січня 2020 року ОСОБА_6 висловив прохання отримати неправомірну вигоду, а саме, подивившись на надані свідком документи, сказав, що "…твоя справа, якби, виграшна, але це буде коштувати 10 відсотків від суми…". Показання ОСОБА_10 узгоджуються з даними протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2020 року, відповідно до якого зафіксовано розмови ОСОБА_6 із ОСОБА_10 05 лютого 2020 року до проведення судового засідання у справі № 302/12/20, де у процесі роз`яснення наслідків постановлення рішення на користь ОСОБА_10 ОСОБА_6 промовив: "Я казав, із свого боку я зроблю всю тоту правову підставу аби вам повернути гроші. Айбо я вибивати не годен у нього гроші", "Я з свого боку, що Вам обіцяю, ото зроблю" "Я ж мушу по законові, так, як закон пише". Після судового засідання ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 зайти в кабінет навпроти його, а працівнику, який перебував у тому кабінеті, сказав зайти в його кабінет. Далі ОСОБА_6 у кабінеті під час розмови наодинці сказав ОСОБА_10, що зробив усе, що обіцяв та вказав покласти до шафи предмет неправомірної вигоди. Після уточнювального запитання ОСОБА_10 : "Чуєте, 15 000 гривень, 10 проценту от суми 150 000, не від …?", ОСОБА_6 сказав: "Да", ОСОБА_10 додав: "280?", ОСОБА_6 ствердно відповів: "Нєт-нєт, так я ж казав".
Доводи сторони захисту щодо наявності прихованого мотиву в ОСОБА_10 та працівників поліції про підбурювання ОСОБА_6 до вчинення злочину з метою його подальшого викриття, щодо відсутності цивільно-договірних відносин між позивачем у цивільній справі ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_11 суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали безпідставними. Суди правильно зазначили, що органи влади мали вагомі підстави для початку таємної операції, ОСОБА_10 до 20 січня 2020 року діяв як приватна особа, будь-яких прихованих мотивів на підставі досліджених доказів суд у його діях не встановив. Навіть те, що ОСОБА_10 раніше міг співпрацювати з правоохоронними органами, не змінює його статусу як приватної особи в цій справі, який почав діяти під контролем правоохоронних органів після подачі ним заяви до НАБУ, за результатами чого розпочато досудове розслідування. Попередні звернення особи до правоохоронних органів не можуть надалі позбавляти її права на таке звернення у випадку вчинення злочину, який посягає на її законні права.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується й Верховний Суд.
Перевіряючи наявність підстав для початку кримінального провадження (таємної операції стосовно ОСОБА_6 ), суди врахували таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, вчиненого суддею, здійснюється детективами НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП.
Кримінальне провадження розпочато детективом НАБУ 20 січня 2020 року, підставою для реєстрації цього провадження (внесення відомостей до ЄРДР за № 52020000000000048) стала заява ОСОБА_10 від 17 січня 2020 року про вчинення злочину, один примірник якої надіслано електронною поштою до Львівського територіального управління НАБУ та зареєстровано 17 січня 2020 року, та другий її примірник ОСОБА_10 подав безпосередньо до Львівського територіального управління НАБУ, який зареєстрований 20 січня 2020 року.
У матеріалах провадження також наявна доповідна записка детектива НАБУ ОСОБА_16 від 20 січня 2020 року, яка складена останнім на підставі заяви ОСОБА_10 від 17 січня 2020 року та надійшла електронною поштою, а також письмової заяви, поданої 20 січня 2020 року ОСОБА_10 до Львівського територіального управління НАБУ. У доповідній записці зазначалося, що зі змісту заяв про вчинення злочину вбачається, що голова Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 висловив ОСОБА_10 прохання надати неправомірну вигоду за винесення ним судового рішення в цивільній справі на користь ОСОБА_10 .
Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого був ОСОБА_10, який повідомив про це правоохоронні органи. Його повідомлення (заява про вчинення злочину) від 17 січня 2020 року містило конкретні фактичні дані, які могли бути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів (повідомлено конкретні обставини та особу, яка висловила прохання надати неправомірну вигоду, її розмір і мету надання, час наступної зустрічі щодо передачі неправомірної вигоди). Вказане підтверджується сукупністю відомостей із заяви ОСОБА_10 від 17 січня 2020 року про вчинення злочину, доповідної записки детектива НАБУ ОСОБА_16 від 20 січня 2020 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 20 січня 2020 року, а також його судовими показаннями.
Таким чином, станом на 20 січня 2020 року в детектива НАБУ були об`єктивні дані про ймовірно злочинні дії обвинуваченого, які підлягали негайному внесенню до ЄРДР, а тому доводи сторони захисту про істотні порушення вимог КПК під час процедури внесення відомостей за заявою ОСОБА_10 до ЄРДР, є безпідставними.