ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 741/1174/19
провадження № 51-2927км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270200000160, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Антонівка Братського району Миколаївської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), фактично проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Вступ
ОСОБА_7, 16 червня 2019 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, спричинив потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вироком районного суду, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено в частині вирішення цивільного позову, в іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Прокурор звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2022 року вирок районного суду змінено. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_6 : 4007 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 16 червня 2019 року, приблизно о 20:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та будучи біля господарства на АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин із ОСОБА_6, з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, умисно наніс йому неодноразові удари ножем в область грудної клітки та кисті руки, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді множинних непроникаючих ножових поранень грудної клітки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а також різаних ран пальців правої кисті, пошкоджень капсульно-зв`язкового апарату пястно-фалангового суглоба 5-го пальця правої кисті, забою нігтьової фаланги 5-го пальця правої кисті, крайового осколкового перелому голівки середньої фаланги 5-го пальця, які за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше, ніж 21 добу відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК України, що призвело до м`якості покарання, призначеного ОСОБА_7, та не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. На думку прокурора, апеляційним судом не було враховано обставини вчиненого кримінального правопорушення та те, що засуджений свою вину у вчиненому не визнав, вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, не намагався компенсувати заподіяну шкоду. Крім того, апеляційним судом не взято до уваги його доводи про те, що у вироку безпідставно зазначено про обставину пом`якшення покарання засудженому - сприяння встановленню істини, оскільки в суді останній стверджував, що жодного нападу на потерпілого не вчиняв.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, потерпілий висловився у підтримку поданої скарги прокурора.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_7 тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.