ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 166/313/17
провадження № 51-794 км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030170000031, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Самари Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Як установлено вироком суду, ОСОБА_7 21 січня 2017 року приблизно о 03:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у будинку на АДРЕСА_2 після спільного розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_8, у ході конфлікту, який виник раптово на побутовому ґрунті, під час бійки, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав ОСОБА_8 не менше десяти ударів руками та ногами по голові, тулубу, верхніх і нижніх кінцівках, від яких потерпілий впав на підлогу, спричинивши йому різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, у тому числі й тяжкі за критерієм небезпечні для життя в момент спричинення, від яких потерпілий помер.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК.
На обґрунтування своїх вимог указує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, що призвело до необґрунтованого засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК. Стверджує про те, що покладені в основу обвинувального вироку докази ані окремо, ані в сукупності не доводять умислу засудженого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і не спростовують версії захисту, що такі ушкодження потерпілий міг отримати внаслідок падіння з висоти власного зросту. Захисник вважає, що дії засудженого слід кваліфікувати як вбивство через необережність. Також вказує на те, що при призначенні покарання підзахисному суд безпідставно не врахував обставину, яка пом`якшує покарання, передбачену п. 2-1 ч. 1 ст. 66 КК.
На думку захисника, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого та ухвалив рішення, яке не відповідає положенням статей 370, 419 КПК.Указує на те, що апеляційний суд в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у допиті судово-медичного експерта ОСОБА_9, яка б могла роз`яснити висновок комісійної судово-медичної експертизи з приводу отримання потерпілим тілесних ушкоджень, у тому числі внаслідок падіння з висоти власного зростуз прискоренням або без такого.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка,з огляду на положення статей 433, 438 КПК, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_7, і на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин, які їм були відомі, до і після події; дані протоколів слідчих дій, висновки експертиз та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.
Зазначені у вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи сторони захисту про протилежне Верховний Суд вважає безпідставними.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7, оскільки їх слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК, то колегія суддів зазначає про таке.
Правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.