ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 532/2478/19
провадження № 51-920км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170190000639, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Полтава, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді 200 годин громадських робіт. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_7 3 030 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду 25 серпня 2019 року приблизно о 04:00 ОСОБА_7, перебуваючи поблизу кафе-бару "Бордо" (смт Білики Кобеляцього району Полтавської області), діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, завдала руками по обличчю та ногами по тілу не менше ніж три удари ОСОБА_8, чим заподіяла останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженої, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. Зазначає, що засуджена не заперечує факт завдання потерпілій тілесних ушкоджень, проте вказує, що діяла в межах необхідної оборони. На думку захисника, вирок ґрунтується на недопустимих доказах, частину з яких не було відкрито стороні захисту. Вказує, що під час досудового розслідування було порушено право засудженої на захист, а захисник за призначенням, на його думку, здійснював неефективний захист. Крім того стверджує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, а рішення суду про задоволення цивільного позову потерпілої є необґрунтованим. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення також підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що в діях засудженої відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки вона діяла у стані необхідної оборони, є необґрунтованими та не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Суд першої інстанції дослідив показання самої ОСОБА_7, котра зазначила, що коли підійшла до ОСОБА_8, котра стояла поряд з її хлопцем, потерпіла схопила її за волосся, на що вона також схопила за волосся потерпілу, але їх розборонили, після чого ОСОБА_8 покинула приміщення кафе. Через деякий час ОСОБА_7 повідомили, що потерпіла чекає її на вулиці. Коли вона вийшла, ОСОБА_8 почала їй погрожувати та схопила за волосся, у свою чергу засуджена схопила за волосся ОСОБА_8, після чого вони впали на підлогу, але невідомі люди припинили між ними бійку.
Разом із цим, потерпіла ОСОБА_8 у суді першої інстанції пояснила, що в день події коли вона перебувала в приміщенні кафе, до неї підійшов знайомий ОСОБА_9, обійняв та поцілував у щічку. Побачивши це, до них підбігла ОСОБА_7, схопила її за волосся, вдарила по обличчю, після чого потерпіла впала на коліна та сутичка між ними припинилася. Потерпіла разом з ОСОБА_10 вийшли на подвір`я, де до них підбігла ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_8 запитала у ОСОБА_7 чи не бажає вона вибачитись за випадок в кафе, ОСОБА_7 знов схопила її за волосся і завдала удару кулаком в область обличчя, потім ногою в область голови, від чого ОСОБА_8 впала на асфальт та втратила свідомість на декілька секунд, але ОСОБА_7 підняла її за волосся та завдала удари руками і ногами, далі тримаючи її за волосся вдарила головою об асфальт. Тоді бійку припинили невідомі хлопці.
Показання потерпілої є послідовними та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які були очевидцями обставин вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, свідок ОСОБА_12 пояснила, що бачила, як ОСОБА_7 тримала за волосся потерпілу, а на вулиці бачила, як ОСОБА_8 лежала на дорозі, а ОСОБА_7, схопивши її за волосся била головою об асфальт. Свідок ОСОБА_10 зазначила, що після бійки, коли вони сідали до таксі, ОСОБА_7 з подругою почали гнатися за ними погрожуючи фізичною розправою. Крім того, свідок ОСОБА_13 пояснила, що запитувала у ОСОБА_7 навіщо вона побила потерпілу, на що ОСОБА_7 відповіла, що ОСОБА_8 отримала за те, що лізла до її хлопця. Свідок ОСОБА_14 у суді пояснила, що коли вона побачила доньку (потерпілу ОСОБА_8 ) у неї було в крові обличчя та розірваний одяг, вона викликала швидку та працівників поліції. Від потерпілої дізналась, що її побила ОСОБА_7 .
Окрім того, місцевим судом, досліджено, співставлено та обґрунтовано покладено в основу вироку дані, що містяться у протоколах слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12, а також висновки судово-медичних експертів.
Крім того, суд критично оцінив показання ОСОБА_7 про те, що потерпіла завдавала їй ударів і в неї були тілесні ушкодження, зазначивши що вони спростовуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, а також тим, що навіть її подруга ОСОБА_11 та хлопець ОСОБА_9 не змогли пояснити, які тілесні ушкодження були у ОСОБА_7 . Крім того, згідно показань свідка ОСОБА_15, ОСОБА_7 звернулась до відділу поліції із заявою про завдання їй тілесних ушкоджень лише після ознайомлення із матеріалами справи за заявою потерпілої ОСОБА_8, проте у зв`язку тим, що після події минув великий проміжок часу і встановити наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 було не можливо, кримінальне провадження було закрито.
Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження суд правильно встановив, що показання потерпілої ОСОБА_8, об`єктивно узгоджуються, як і з показаннями свідків, так і з висновками судово-медичних експертиз, які підтвердили можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілою саме за обставин, викладеними нею. В свою чергу, наведені у вироку письмові докази також повністю узгоджуються між собою і показаннями потерпілої та свідків, та в своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.