Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 344/13838/21-ц
провадження № 61-9786св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3. про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в січні 2020 року він не міг укласти будь-якого договору в статусі ФОП, оскільки статусу підприємця на той час не мав. Підроблений договір оренди від 02 січня 2020 року став основною підставою судового рішення від 17 липня 2021 року в справі № 909/360/21. Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, інтереси якого представляв адвокат ОСОБА_3., щодо виконання орендарем ОСОБА_1 договору від 02 січня 2020 року. Суд стягнув з нього на користь ОСОБА_2 завідомо протиправну вигоду в сумі 33 958,07 грн, а на користь адвоката ОСОБА_3. завідомо злочинну вигоду в сумі 9 982,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати договір оренди приміщення в с. Лисець від 02 січня 2020 року підробленим ОСОБА_2 та адвокатом Ружицьким В. М.; стягнути в дохід держави з ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3. суми коштів, які вони вирішили отримати з ОСОБА_1 за цим договором, а саме: - з ОСОБА_2 - 33 958, 07 грн, з адвоката ОСОБА_3. - 9 982,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2022 року у складі судді Бабій О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено недійсність правочину в силу закону. Виконання договору сторонами, а також лист позивача від 07 листопада 2020 лише підтверджує факт його визнання позивачем. Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17 (р.р.29-32, 39) відсутність статусу суб`єкта господарювання у позивача станом на 02 січня 2020 року не впливає та не може впливати на дійсність спірного договору. Наявність статусу суб`єкта господарювання на час розгляду справи судом у випадку існування спору на основі такого договору має значення виключно для визначення підсудності такого спору.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2022 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції господарських судів і він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за характером спірних правовідносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позов містить ознаки господарського спору, сторонами в якому є фізичні особи-підприємці, про захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені та пов`язані із здійсненням господарської діяльності, з врахуванням того, що договір оренди від 02 січня 2020 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .
Що стосується вимоги про стягнення коштів з ОСОБА_3. у дохід держави, то її вирішення можливе лише у процесі розгляду судом відповідної юрисдикції спору про визнання договору недійсним відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України, а тому, в цьому випадку такі вимоги пов`язані з ухваленням рішення по суті господарського спору.
Ефективний судовий захист інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору за правилами господарського судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог залежно від суб`єктного складу учасників спору, а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
Додатковою постановою цього ж суду від 15 вересня 2022 року заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3., ОСОБА_2 по 2 500,00 грн кожному понесених витрат на правову допомогу.
Відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів понесених судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції виходив складності справи, обсягу виконаної роботи адвокатом Чмиховим Ю. А., який представляв одночасно двох відповідачів у справі, тривалість судових засідань, принципів співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, та вважав обґрунтованими витрати за надання правової допомоги у розмірі по 2 500,00 грн, із яких: 1 500,00 за участь у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції та 1 000,00 грн за написання відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_2, ОСОБА_3. через свого представника ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 вересня 2022року, в якій просять скасувати вказане судове рішення та в порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_6 на їхню користь понесені судові витрати в розмірі по 16 500,00 грн кожному, з яких по 11 500,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та по 5 00,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заявники вказують на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що додаткову постанову необхідно скасувати, а провадження в справі закрити, оскільки спір переданий на розгляд до суду господарської юрисдикції, а отже, провадження у справі ще не завершено, а судові витрати не можуть розподілятися.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню.
Обставини, встановлені судами
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2022 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції господарських судів і він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
05 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3. - ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявами про ухвалення додаткових рішень, у яких просив в порядку розподілу судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. та ОСОБА_2 понесені судові витрати за надання правничої допомоги адвокатом розмірі по 16 500,00 грн, із яких 11 500,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 5 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.