Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 607/2144/19
провадження № 61-20224св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Дикун С. І., Храпак Н. М., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у справі за її позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (далі - ТОКІППО) про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Заяву мотивувала тим, що у січні 2019 року вона зверталася до суду з позовом до ТОКІППО про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року їй у задоволенні позову відмовлено. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що її віднесено до категорії працівників, які на підставі закону можуть працювати за договором, у якому строк його дії може встановлюватись угодою сторін. Встановивши, що між нею ( ОСОБА_1 ) і ТОКІППО укладено строковий трудовий договір у формі контракту, після закінчення строку дії якого сторони не досягли домовленості про його продовження чи укладення нового, суд дійшов висновку, що її звільнення відбулось з дотриманням умов трудового законодавства. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року її апеляційну скаргу задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні її вимоги задоволено; визнано контракт, який укладено між нею та ТОКІППО 01 вересня 2016 року, трудовим договором, який укладено на невизначений строк; визнано незаконним і скасовано наказ ТОКІППО від 02 грудня 2018 року № 298-к про звільнення її з посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи у зв`язку із закінченням строку контракту; поновлено її на посаді методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО на умовах безстрокового трудового договору. Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу ТОКІППО задоволено, постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасовано, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року залишено в силі. Звернувшись у 2020 році до ГУ ПФ України, вона дізналася, що на громадян передпенсійного віку поширюються гарантії захисту працівника від незаконного звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які поширюються на усі трудові правовідносини. Стверджувала, що такі гарантії поширюються також на неї. Посилалася на рішення Конституційного Суду України № 6-р (ІІ)/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України, яким Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення частини третьої статті 40 Кодексу. Вважала, що внаслідок звільнення її з роботи у ТОКІППО відбулася дискримінація її за віком. Під час розгляду її позову у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області не розглядалося питання про те, що вона є особою пенсійного віку. А рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі № 6-р (ІІ) 2019 ухвалено після набрання рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року законної сили і про ці обставини вона дізналася лише у січні 2021 року. Вказувала, що зазначені обставини є такими, що мають значення для вирішення справи, і є істотними для ухвалення законного рішення у справі, оскільки на їх підставі можна було зробити висновок про порушення її прав.
У зв`язку з цим просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року, визнати укладений між нею та ТОКІППО контракт від 01 вересня 2016 року безстроковим трудовим договором, визнати недійсним і скасувати наказ від 21 грудня 2018 року № 298-к про її звільнення з посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи, поновити її на посаді методиста навчально-методичного центру психологічної служби Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 26 грудня 2018 року, стягнути з ТОКІППО на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
07 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що:
- суд, ухвалюючи рішення у цій справі, дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та ТОППІКО укладено строковий трудовий договір у формі контракту, після закінчення строку дії якого сторони не досягли домовленості про його продовження чи укладення нового, тому звільнення позивачки відбулось з дотриманням умов трудового законодавства;
- обставини, на які посилається заявник у своїй заяві про перегляд рішення, зокрема, ухвалення Конституційним Судом України рішення від 04 вересня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України № 6-р(II)/2019 (справа № 3-425/2018(6960/18), не є нововиявленими обставинами в розумінні положень статті 423 ЦПК України;
- у судовому засіданні заявник не довела істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, її твердження про те, що при розгляді справи судом не розглядалося питання стосовно того, що вона є особою передпенсійного віку, а Конституційним Судом України ухвалено рішення від 04 вересня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
07 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю ОСОБА_1 існування нововиявлених обставин. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 04 вересня 2019 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України № 6-р(II)/2019 (справа № 3-425/2018 (6960/18), яке винесене після того, як оскаржуване рішення набрало законної сили, не є нововиявленими обставинами в розумінні положень статті 423 ЦПК України.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У січні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- 26 грудня 2018 року її звільнено з роботи за п`ять місяців до виходу на пенсію, що свідчить про те, що мала місце її дискримінація за віком. Під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції не було враховано те, що вона є особою передпенсійного віку. Рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України
№ 6-р(II)/2019 (справа № 3-425/2018 (6960/18) ухвалене після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції;
- 07 червня 2021 року відбулося перше підготовче засідання, розгляду справи по суті не було;
- апеляційний суд повинен був розглянути її заяву про перенесення судового засідання, про що постановити відповідну ухвалу, однак не зробив цього;
- судове рішення апеляційного суду ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядали справу. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Дикун С. І., судді: Гірський Б. О., Парандюк Т. С. Постанова підписана суддями: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.;
- у порушення статті 272 ЦПК України апеляційний суд не направив їй копію повного тексту постанови.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Тришак О. Г., до ТОКІППО про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено. У зазначеному рішенні вказано, що після закінчення строку дії контракту сторони не досягнули домовленості на його продовження чи на укладення нового. Таким чином, наказ директора Інституту від 21 грудня 2018 року за № 298-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України) є законним та скасуванню не підлягає, а звільнення позивачки з роботи відбулось із дотриманням умов трудового договору.