Постанова
Іменем України
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 317/2038/20
провадження № 61-10677св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року у складі судді Громової І. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У жовтні 2020 року він уточнив позовні вимоги, просив замінити відповідача у справі, Широківську сільську раду Запорізького районого Запорізької області, на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, до якої входить житловий будинок та земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно належало померлій на праві приватної власності.
Після смерті матері спадкоємцями є він та його брат ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає.
Він звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини, проте йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
Строк для прийняття спадщини він пропустив у зв`язку з хворобою серцево-судинної системи та варикозною хворобою вен обох ніг.
Він є особою з інвалідністю третьої групи, починаючи з 2017 року його стан здоров`я погіршувався. За результатами обстеження було виявлено проблеми зі здоров`ям, що потребували лікування, яке він відклав на інший час у зв`язку з сімейними обставинами, а саме нервовим розладом, спричиненим смертю матері.
Протягом 2017 - 2018 років через тривалі розлади здоров`я він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, строком два місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2021 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини пропуску строку для прийняття спадщини, наведені ОСОБА_1, є неповажними, а тому немає підстав для визначення додаткового строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, з 04 серпня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2021 року, просив скасувати рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Поважність пропуску позивачем строку підтверджується медичними довідками щодо його діагнозу, амбулаторного лікування, часу перебування на лікуванні з 03 листопада 2017 року до 17 листопада 2017 року та з 24 січня 2018 року до 08 лютого 2018 року.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на копію виписки сімейного лікаря від 11 березня 2021 року, яку позивач не міг подати до суду першої інстанції, оскільки виписка видана 11 березня 2021 року, після ухвалення рішення суду першої інстанції, неоґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкритокасаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, мати позивача.
Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить житловий будинок та земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 .
Нерухоме майно належало ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 листопада 2013 року, серія НОМЕР_1, та державного акта на право приватної власності на землю, серія ЗП 000007 № 2527 (а. с. 18 - 21).
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 за законом першої черги є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 13, 62).
Згідно зі спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_5 . Він проживав разом зі спадкодавицею, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (а. с. 58, 61).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 (а. с. 15).
Згідно зі спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_5, із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 73, 81).
11 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а. с. 67).
Постановою державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л. М. від 16 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку на її прийняття (а. с. 66).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).