Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 686/26849/21
провадження № 61-8849св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство оборони України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2022 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він проходив військову службу у Збройних Силах України, 30 листопада 2004 року звільнений на пенсію з посади енергетика - начальника електротехнічної служби в/ч НОМЕР_1 у військовому званні "майор".
Під час проходження військової служби він отримав травму голови, 28 лютого 2013 року йому довічно встановлено ІІІ групу інвалідності.
31 жовтня 2014 року він звернувся до комісії Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності, пов`язаної з проходження військової служби згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975). Однак, отримав відмову з посиланням на відсутність права на отримання такого виду соціальної допомоги, оскільки інвалідність ІІІ групи настала до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
29 жовтня 2015 року під час повторного огляду йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої під час проходження військової служби.
З того часу з метою врегулювання питання виплати соціальної допомоги в зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності довічно, він неодноразово звертався до відповідача, однак профільна комісія Міністерства оборони України щоразу залишала подані ним документи без належного розгляду, повертаючи їх одноособовим рішенням посадових осіб міністерства.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 560/4273/20 зазначені вище дії посадових осіб Міністерства оборони України визнано протиправними та зобов`язано відповідача розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності ІІ групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Однак, рішення суду в частині зобов`язання Міністерства оборони України розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком № 975, добровільно не виконано. Лише після звернення до органів державної виконавчої служби, 10 червня 2021 року комісія Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула його заяву та прийняла рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 2 групи (29 січня 2015 року) у розмірі 243 600,00 грн. Вказані грошові кошти йому перераховано платіжним дорученням від 23 червня 2021 року № 619.
Тривалі протиправні дії посадових осіб Міністерства оборони України, а саме неприйняття відповідачем рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманим каліцтвом (більш як через шість років з моменту звернення з такою заявою), призвело до втрати значної частини доходу у зв`язку з падінням купівельної спроможності гривні та завдало йому глибоких моральних страждань, на відшкодування яких просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 300 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги 25 січня 2019 року, тобто майже через 4 роки після встановлення йому інвалідності ІІ групи. Позивач не надав доказів, що він неодноразово звертався до відповідача, а подані ним документи щоразу поверталися без належного розгляду профільною комісією Міністерства оборони України. Зважаючи на те, що відповідач добровільно не виконав рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 560/4273/20 про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, та зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, що змушувало позивача вживати додаткові заходи для примусового його виконання через органи державної виконавчої служби (рішення суду виконано в червні 2021 року), суд з урахуванням глибини та тривалості моральних страждань позивача, вимог розумності і справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційні скарги Міністерства оборони України, ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно урахував встановлений рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 560/4274/20 факт порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за його заявою від 25 січня 2019 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності, їх тривалість (близько 2,5 років), характер та глибину душевних страждань позивача, та з дотриманням вимог розумності і справедливості, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про підвідомчість цього спору адміністративному суду, апеляційний суд зазначив, що за змістом положень частини п`ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору. У випадку пред`явлення позову про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, в іншому судовому проваджені такий спір підлягає розгляду за правилами цивільної або господарської юрисдикції, за виключенням випадку, якщо можливість об`єднання спорів у одне провадження в адміністративній юрисдикції не втрачена, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17347/18 (провадження № 14-158цс20).
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, у якій заявник просив рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити, а у разі відсутності підстав для закриття провадження у справі - оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилався напункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 про те, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі; від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, у якій Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин; у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/69361/17-ц, у якій суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у цивільній справі дійшов висновку, що у наведеній справі між сторонами існує публічно-правовий спір щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги та стягнення, у зв`язку з цим, трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та компенсації моральної шкоди, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Також вказував на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 336/4684/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 314/7733/16-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 910/422/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 311/849/17, від 13 травня 2020 року у справі № 760/19381/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 235/6761/17, щодо підстав відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просив залишити касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.
Справа надійшла до суду касаційної інстанції у листопаді 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 574546, 28 лютого 2013 року позивачу вперше встановлено III групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до комісії Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності пов`язаної з проходження військової служби, однак отримав відмову, оформлену відповідним протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 18 березня 2015 року № 7.
29 січня 2015 року під час повторного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби.
Реалізуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
У повідомленні від 08 квітня 2020 року № 14/2410, направленому на адресу позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що 02 березня 2020 року відповідно до вихідного листа від 02 березня 2020 року № 14/2033 на розгляд Комісії Міністерства оборони України відправлений висновок разом із наданими документами щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Згідно з вихідним листом від 20 березня 2020 року № 248/363/ огд, Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи щодо виплати ОСОБА_1 зазначеної вище грошової допомоги. Також вказано, що 18 березня 2015 року документи розглядалися комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За результатами розгляду прийнято рішення від 18 березня 2015 року № 7 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Оскільки нових обставин в пакеті документів які надійшли не виявлено, то відсутні підстави для подачі документів на розгляд комісії. Ураховуючи викладене, документи були повернуті без реалізації.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 560/4273/20 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком №975.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 червня 2021 року № 88 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 560/4273/20 та постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22 квітня 2021 року у виконавчому провадженні № 65258360, комісія дійшла висновку призначити одноразову грошову допомогу майору в запасі ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3), звільненому 30 листопада 2004 року, якого 28 лютого 2013 року під час первинного огляду органом МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серія 10 ААБ №574546), 29 січня 2015 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серії АВ №0387484), у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності II групи (29 січня 2015 року) у розмірі 243 600,00 грн.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. від 09 липня 2021 року виконавче провадження № 65258360 з виконання виконавчого листа № 560/4273/20, виданого 19 лютого 2021 року, закінчено, у зв`язку із фактичним виконанням рішення. Згідно з платіжним дорученням від 23 червня 2021 року № 619 ОСОБА_1 перераховано кошти в повному обсязі.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про притягнення до відповідальності за вказані вище протиправні дії заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України України полковника ОСОБА_3, та просив виплатити йому компенсацію моральної та матеріальної шкоди, заподіяних внаслідок таких протиправних дій.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 на його звернення повідомлено, що рішення щодо виплати (відмови у виплаті) одноразової допомоги та встановлення суми належить до повноважень комісії, та приймається колегіально. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року Міністерство оборони України виконало відповідно до норм законодавства України, а тому підстав для відшкодування компенсації немає.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Щодо доводів заявника про те, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства
Предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб Міністерства оборони України щодо несвоєчасного призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності ІІ групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина перша статті 5 КАС України).
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.