ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 120/10267/21-а
адміністративне провадження № К/990/12510/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 120/10267/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (головуючий суддя Жданкіна Н.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Курко О.П., Боровицький О.А.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування травня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2019 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 67250,29 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2019 року в сумі 98287,07 грн., із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2019 року № 426-ос, позивача звільнено, виключено з списків особового складу та всіх видів забезпечення. У період проходження військової служби Військова частина НОМЕР_1 нарахувала позивачу індексацію грошового забезпечення не у повному розмірі, а саме: у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року протиправно застосовано травень 2015 року, як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць); у період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2019 року проігноровано вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 Липня 2003 року № 1078.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, яку залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, закрито провадження у справі.
Приймаючи рішення про закриття провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у даній справі є тотожним спору у справі № 120/4961/20-а, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, формування змісту заявлених позовних вимог у спосіб, який є відмінним від наведеного у справі № 120/4961/20-а, не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими позивач їх обґрунтовує.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що предмети спорів у справах 120/4961/20-а та 120/10267/21-а є різними.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Стосовно спірного періоду з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року позивач зазначає, що базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ні ж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на справу №120/4961/20-а ігнорують той факт, що при розгляді справи №120/4961/20-а не досліджувалось питання виплати індексації, що врегульовано, абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та на їх виконання не встановлювалось і не досліджувалось: місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року; місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року; розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року, розмір індексації який припадав на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року); чи перевищив розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року, суму індексації яка припадала на цей місяць (місяць підвищення грошового доходу).
Зазначені вище обставини є предметом розгляду даної справи і такі не досліджувались у справі № 120/4961/20-а.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
На обґрунтування відзиву відповідач вказує про те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено той факт, що позовні вимоги щодо застосування базових місяців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та встановлення фіксованого розміру індексації для обрахунку загальної індексації грошового забезпечення позивача вже були предметом судового розгляду, за результатами якого у задоволенні таких позовних вимог відмовлено.
Зміст позовної заяви та обсяг доданих документів у справі №120/4961/20-а та у справі №120/10267/21-а є тотожними, що вказує про наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року.
Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів ОСОБА_1 щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини першої статті 238 КАС України), що відповідає підставам касаційного оскарження, передбаченим частиною другою, абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.