У Х В А Л А
14 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 735/1121/20
Провадження № 13-26кс22
Суддя-доповідач ВеликоїПалати Верховного Суду ОСОБА_2. у ході підготовки до розгляду кримінального провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року
ВСТАНОВИВ:
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю кримінальних проступків, передбачених статтею 195; частиною першою статті 350 КК, до остаточного покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
На час відкриття касаційного провадження 02 листопада 2021 року і прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата) вирок виконано не було.
Із 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)».
Касаційний розгляд кримінального провадження Великою Палатою призначено на 25 січня 2023 року 10:00 год.
05 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4., а 07 грудня 2022 року - захисника ОСОБА_3. про зупинення виконання вироку до прийняття Великою Палатою рішення за результатами касаційного розгляду. В обґрунтування клопотань захисники посилаються на незаконність вироку та ухвали і наявність очевидних підстав для їх майбутнього скасування. Крім цього, захисник ОСОБА_4 зазначає про протиправність взяття ОСОБА_1 під варту і направлення для відбування покарання у виді арешту під час проходження ним військової служби у Збройних Силах України в умовах воєнного стану.
Розглянувши клопотання, вважаю, що вони підлягають задоволенню з огляду на таке.
Кожне з інкримінованих засудженому кримінальних правопорушень включає по два епізоди протиправної діяльності. Перший кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 350 КК, ОСОБА_1 вчинив 09 червня 2017 року, а другий - 06 вересня 2017 року. Перший кримінальний проступок, передбачений статтею 195 КК, засуджений скоїв 26 липня 2017 року, а другий - 11 жовтня 2017 року.
Із 19 травня до 15 червня 2020 року ОСОБА_1 ухилявся від досудового розслідування і перебував у розшуку впродовж 26 днів.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 49 КК диференційований строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, передбачений статтею 195 цього Кодексу, становить два роки, а за кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 350 КК, - три роки з дня його вчинення до дня набрання вироком законної сили.
Частина друга статті 49 КК містить нормативні приписи такого змісту: «Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років».
Підставою для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати стала наявність у справі виключної правової проблеми, пов`язаної з тлумаченням і застосуванням частини другої статті 49 КК. На вирішення Великої Палати поставлено питання: який строк давності притягнення до кримінальної відповідальності підлягає застосуванню у разі ухилення особи від досудового розслідування і суду - (1) визначений частиною першою цієї статті диференційований термін, подовжений на час ухилення, чи (2) загальний строк, передбачений частиною другою статті 49 КК.