ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (далі - ТОВ «Аксіома»), про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанови Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року (головуючий суддя Гетьман Р. А., судді Гребенюк Н. В., Склярук О. І.), додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року (головуючий суддя Гетьман Р. А., судді Гребенюк Н. В., Склярук О. І.) та додаткові рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021року (суддя Хотенець П. В.)
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів про:
1) визнання недійсним договору дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ «Аксіома», за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частину частки у статутному капіталі цього товариства в розмірі 3,33 %, що в грошовому еквіваленті становить 183 150 грн;
2) визнання недійсним договору дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ «Аксіома», за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняв частину частки у статутному капіталі товариства у розмірі 0,97 %, що в грошовому еквіваленті становить 53 350 грн;
3) визнання недійсним договору дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ «Аксіома», за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_5 прийняв частину частки у статутному капіталі товариства у розмірі 0,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 38 500 грн;
4) скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) № 14801070025000607;
5) скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в ЄДР № 14801070025000607;
6) скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в ЄДР № 14801070025000607.
13 вересня 2021 року рішенням Господарського суду Харківської області у задоволенні позову відмовлено.
07 грудня 2021 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду:
1) з касаційною скаргою від 28 грудня 2021 року (вх. № 12687/2021) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року, прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ «Аксіома» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року, якою вказане рішення залишено без змін;
2) з касаційною скаргою від 28 грудня 2021 року (вх. № 12687/2021Д1) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року, прийняте за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року, якою вказане рішення залишено без змін;
3) з касаційною скаргою від 30 грудня 2021 року (вх. № 485/2022) на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року, прийняту за результатами розгляду заяви ТОВ «Аксіома» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу;
4) з касаційною скаргою від 30 грудня 2021 року (вх. № 481/2022) на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
31 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишено без руху касаційні скарги ОСОБА_1 від 28 грудня 2021 року (вх. № 12687/2021), від 28 грудня 2021 року (вх. № 12687/2021Д1), від 30 грудня 2021 року (вх. № 485/2022), від 30 грудня 2021 року (вх. № 481/2022) на додаткові рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року, постанови Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 922/1964/21.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 направила до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду виправлені касаційні скарги. 21 лютого 2022 року до суду надійшли:
1) касаційна скарга від 15 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року, прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ «Аксіома» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року, якою вказане рішення залишено без змін;
2) касаційна скарга від 15 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д4) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року, прийняте за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року, якою вказане рішення залишено без змін;
3) касаційна скарга від 17 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д5) на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року, прийняту за результатами розгляду заяви ТОВ «Аксіома» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу;
4) касаційна скарга від 17 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д3) на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нові, якими відмовити у задоволенні заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
22 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі № 922/1964/21 за касаційними скаргами позивачки.
08 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 922/1964/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
16 листопада 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду закрито касаційне провадження у справі № 922/1964/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д4) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року у справі № 922/1964/21 залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року у справі № 922/1964/21 залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 17 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д5) на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 922/1964/21 залишено без задоволення. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 922/1964/21 залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 17 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д3) задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 971 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 971 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 971 грн.
З висновком Великої Палати Верховного Суду про закриття касаційного провадження у справі № 922/1964/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року (вх. № 12687/2021Д2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року не погоджуюся та відповідно до статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд «встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
Показовим у цьому сенсі є рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04), у пункті 24 якого йдеться про те, що фраза «встановлений законом» стосується не лише правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (рішення ЄСПЛ від 22 червня 2000 року у справі «Коем та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), заяви № 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96).
У розумінні статті 6 Конвенції суд має бути обов`язково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі «Йоргич проти Німеччини» (Jorgicv. Germany), заява № 74613/01; від 25 жовтня 2011 року у справі «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), заява № 54809/07). Такий орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка необхідна в демократичному суспільстві для вирішення спорів між приватними особами (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia); від 20 жовтня 2009 року у справі «Горгуладзе проти Грузії» (Gorguiladzev. Georgia), заява № 4313/04; від 31 травня 2011 року у справі «Конталексис проти Грeції» (Kontalexis v. Greece), заява № 59000/08).