Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 388/1076/21
провадження № 61-8861св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне підприємство «Новогригорівське»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Новогригорівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року у складі судді Кнурової О. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у складі колегії суддів Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новогригорівське» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2021 року звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Новогригорівське» (далі - ПП «Новогригорівське»), в якому просила розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2013 року, укладений між нею та відповідачем, та стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за 2018-2020 роки у розмірі 13 829,25 грн.
Позов мотивований тим, що на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії КР № 020047 їй належить земельна ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 3521985600:02:000:0085, площею 5,45 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
01 квітня 2013 року між нею та ПП «Новогригорівське» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого вона передала в оренду належну їй земельну ділянку строком на 49 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік кожного року до 30 грудня з урахуванням індексу інфляції.
Всупереч умовам укладеного між ними договору, відповідач не сплачував їй орендну плату, внаслідок чого за 2018-2020 роки утворилась заборгованість у розмірі 13 829,25 грн.
01 червня 2021 року на адресу ПП «Новогригорівське» було направлено адвокатський запит щодо виконання умов зазначеного договору, однак відповіді на нього не отримано, орендна плата відповідачем їй не сплачена.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Долинський районний суд Кіровоградської області рішенням від 29 березня 2022 року позов задовольнив.
Розірвав договір оренди земельної ділянки площею 5,45 га, кадастровий номер 3521985600:02:000:0085, укладений 01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське».
Стягнув з ПП «Новогригорівське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2018-2020 роки у розмірі 13 829,25 грн з відрахуванням із суми, що підлягає стягненню військового збору за ставкою 1,5 % та податку з доходів фізичних осіб за ставкою 18 %.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишив без розгляду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем було доведено факт систематичного невиконання істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати, а відповідачем вказаний факт не було спростовано. Судом було вказано на те, що відповідач за відсутності контактних даних позивача був зобов`язаний внести в рахунок орендної плати грошові кошти на депозитний рахунок нотаріусу.
Кропивницький апеляційний суд постановою від 15 серпня 2022 року відмовив у задоволенні апеляційної скарги ПП «Новогригорівське», а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував свій висновок тим, що судом першої інстанції у повній мірі надано оцінку доказам та обставинам справи. Відповідачем не було спростовано факт систематичного порушення істотних умов договору, що є вагомою підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПП «Новогригорівське» 08 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 та від 09 грудня 2020 року у справі № 326/1656/19 щодо застосування статті 537 ЦК України щодо права внесення орендарем орендної плати на депозит нотаріуса.
Крім того, заявник не погоджується з оцінкою судами адвокатського запиту як доказу, на підставі якого судами попередніх інстанцій було встановлено обставини справи.
Відзив на касаційну скаргу іншим учасником справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Долинського районного суду Кіровоградської області.
Відкриваючи провадження у цій справі Верховний Суд вказав, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України (тут і далі у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) є малозначною, проте погодився з доводами заявника, оскільки у касаційній скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України).
Справа № 388/1076/21 надійшла до Верховного Суду 23 вересня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2022 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське» 01 квітня 2013 року було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3521985600:02:000:0085 зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік кожного року до 30 грудня з урахуванням індексів інфляції.
Зазначений договір зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області Кравчиною С. М., номер запису про інше речове право: 685711 від 16 квітня 2013 року.
Згідно з розрахунком заборгованість зі сплати орендної плати становить 13 829,25 грн (153 658,47 грн (нормативно грошова оцінка землі станом на 2018 рік) х 3 % (розмір орендної плати) = 4 609,75 грн (орендна плата за один рік) х 3 роки), що не заперечується відповідачем та підтверджується наданою ним довідкою.
Згідно з довідкою Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року № 7573 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 10 серпня 2014 року в книжці обліку реєстрації громадян села Новоолександрівка було здійснено запис щодо фактичного вибуття ОСОБА_1 до рф.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.