Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 394/85/21-ц
провадження № 61-9582св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «ЛАН»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року у складі судді Запорожець О. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» (далі - ПСП «ЛАН») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 4,35 га, розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3523655100:02:000:0556.
04 грудня 2019 року від державного кадастрового реєстратора їй стало відомо про те, що згідно з «Книг записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди» зареєстровано договір оренди, який укладений між нею та ПСП «ЛАН» від 18 жовтня 2006 року за № 040637600207 на 25 років.
Стверджує, що не підписувала договір, хоча визнає, що відповідач використовував належну їй земельну ділянку та виплачував орендну плату на підставі їхньої усної домовленості. Проте відповідач ніколи не пропонував укласти договір оренди земельної ділянки, тим паче на такий значний строк - 25 років.
Маючи на меті відновити своє порушене право вона звернулася до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 серпня 2006 року, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 18 жовтня 2006 року за № 207.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року позов задоволено, встановлено, що згідно із висновком експерта від 02 червня 2020 року № 1775/1776/20-27 підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 20 серпня 2006 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПСП «ЛАН», зареєстрованому у Новоархангельському відділенні КРФЦДЗК 18 жовтня 2006 року за № 207, який міститься на 5-й сторінці у розділі «Підписи сторін», у графі «Орендодавець», в акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 20 серпня 2004 року (додаток 1), який міститься в графі «Земельну ділянку передав», в акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 20 серпня 2004 року (додаток 2), який міститься в графі «Орендодавець», виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування її підпису.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі № 394/38/20 рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ПСП «ЛАН» про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, а ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.
Враховуючи викладене, позивачка просила зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку площею 4,35 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:0556, що розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2006 року, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 18 жовтня 2006 року за № 207
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПСП «ЛАН» негайно, після набранням рішенням законної сили, повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,35 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:0556, розташовану на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки укладеного 20 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «ЛАН», зареєстрованого у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК 18 жовтня 2006 року за № 207. У задоволенні заяви ПСП «ЛАН» про застосування строків позовної давності відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди її земельної ділянки з ПСП «ЛАН» від 20 серпня 2006 року, а тому цей договір є неукладеним. Відповідач не має правових підстав користування земельною ділянкою, яка належить позивачці, а державна реєстрація неукладеного договору оренди земельної ділянки порушує права позивачки.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 спірного договору оренди землі не підписувала, а тому не було її фактичного волевиявлення на укладення правочину, а отже, такий договір не є укладеним, у зв`язку з чим, належна їй земельна ділянка підлягає поверненню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ПСП «ЛАН» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме застосування преюдиційних обставин, встановлених у іншій справі, рішення місцевого суду в якій скасовано апеляційним судом.
Крім того, в уточненій редакції касаційної скарги заявник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,35 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:0556, розташованої на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області.
20 серпня 2006 року між ПСП «ЛАН» та ОСОБА_1 укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, терміном на 25 років, зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК 18 жовтня 2006 року за № 207.
У цивільній справі 394/38/20-ц встановлено, що згідно з висновком експерта від 02 червня 2020 року № 1775/1776/20-27 підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 20 серпня 2006 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПСП «ЛАН», зареєстрованому у Новоархангельському відділенні КРФЦДЗК 18 жовтня 2006 року за № 207, який міститься на 5-й сторінці у розділі «Підписи сторін», у графі «Орендодавець», в акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 20 серпня 2004 року (Додаток 1), який міститься в графі «Земельну ділянку передав», в акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 20 серпня 2004 року (Додаток 2), який міститься в графі «Орендодавець», виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування її підпису.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину
є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені
з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті,
а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або
в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.