Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 454/1449/20
провадження № 61-9126св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач - Белзька міська рада Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мацей Михайло Михайлович, на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року у складі суддіАдамовича М. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області,
ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 07 травня 1988 року вона перебувала
в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 . У шлюбі у них народилося троє дітей. Їхня сім`я проживала на АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік - ОСОБА_3 помер. Вважала, що вона фактично прийняла спадщину після його смерті, а тому відразу після його смерті не зверталася до нотаріуса.
Після смерті чоловіка в зазначеному будинку почав проживати брат
ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який до того проживав зі своєю дружиною
у м. Червонограді Львівської області, де винаймав житло.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Від нотаріуса їй стало відомо, що головою колгоспного двору по
АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , який склав заповіт на користь ОСОБА_4 .
Однак у цьому житловому будинку проживали й інші члени колгоспного двору: дружина голови колгоспного двору - ОСОБА_6 , яка померла після смерті ОСОБА_5 , та її чоловік - ОСОБА_3 .
Зазначала, що вона звернулася до нотаріуса після смерті останнього члена колгоспного двору - 18 червня 2019 року.
Оскільки голова колгоспного двору - ОСОБА_5 склав заповіт на користь ОСОБА_4 , а дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 не складала заповіту, то після її смерті належна їй частка ділиться між двома синами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тому, на її думку, їй належить 1/4 частки будинковолодіння та земельної ділянки після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 та 1/8 частки після смерті матері чоловіка - ОСОБА_6 .
Також ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 2,3597 га, яка
в спадковому порядку ділиться на двох синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім того, її чоловікові за життя належала земельна ділянка площею
1,0228 га, яку вона має право спадкувати.
Зазначала, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті свого чоловіка
і має право на спадкування належного йому майна та фактично прийняла спадщину.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт постійного її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на спадкове майно, як за спадкоємицею
за законом, що залишилось після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- на 3/8 частини будинковолодіння та земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4624882100:11:000:0049, державний акт на право власності на землю серії ЛВ № 096535;
- на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4624882100:12:000:0011, державний акт на право власності на землю серії ЛВ № 096535;
- в цілому на земельну ділянку, кадастровий номер 4624882100:14:000:0033, державний акт на право власності на землю серії ЛВ № 017803;
- в цілому на земельну ділянку, кадастровий номер 4624882100:01:000:0175, державний акт на право власності на землю серії ЛВ № 017803.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колгоспного двору, та визнання права власності на спадкове майно.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_5 , припинено 15 квітня 1991 року.
У зазначеному колгоспному дворі були зареєстровані ОСОБА_5 (голова колгоспного двору), ОСОБА_6 (дружина голови колгоспного двору),
ОСОБА_4 (син) зареєстрований з 14 грудня 1989 року, однак не проживав за місцем реєстрації та ОСОБА_3 (син), який також зареєстрований
з 14 грудня 1989 року, однак не проживав за місцем реєстрації з часу одруження, з 07 травня 1988 року.
Таким чином, ОСОБА_3 не проживав за місцем реєстрації, не витребував частку в майні колгоспного двору, а тому він вважається таким, що втратив частку в майні цього колгоспного двору.
Оскільки жоден з членів колгоспного двору не помер до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то колгоспний двір не припинився та спадщина на відповідну частку цього двору відкривалася після смерті кожного його члена.
Оскільки ОСОБА_5 все належне майно заповів сину - ОСОБА_4 , то останній став власником 2/3 частки в майні колишнього колгоспного двору.
Також вказувала, що ОСОБА_4 з 24 жовтня 1992 року після одруження проживав у м. Червонограді та одночасно постійно відвідував батьків, допомагав їм у веденні господарства, а після того, як захворіла мати
ОСОБА_6 , проживав з нею, здійснював благоустрій будинку, утримував його, провів водопровід, замінив накриття даху, доглядав за матір`ю та на час її смерті проживав разом з нею, а тому прийняв спадщину після її смерті.
З врахуванням наведеного, ОСОБА_4 успадкував усе належне своїй
матері - ОСОБА_6 майно, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
У свою чергу, ОСОБА_3 не претендував на спадкове майно та помер після спливу понад шести років після смерті матері.
Тому ОСОБА_4 став єдиним власником спадкового колгоспного двору.
Вона проживала разом з ОСОБА_4 на час його смерті та вважається такою, що фактично прийняла спадщину після його смерті, та звернулася до нотаріуса в межах визначеного законом шестимісячного строку, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не було виділено часток.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на майно колишнього колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 ,в цілому та право власності на дві земельні ділянки в цілому площею 2,3597 га (кадастровий номер 4624882100:11:000:0049 та кадастровий номер 4624882100:12:000:0011) державний акт на право власності на землю серія ЛВ № 096535.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року замінено відповідача за первісним та зустрічним позовом Жужелянську сільську раду Сокальського району Львівської області на правонаступника - Белзьку міську раду Львівської області.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Белзької міської ради об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Белзької міської ради та ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого
2022 рокуу задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Белзької міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Белзької міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колгоспного двору, та визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору, розташованого на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно колишнього колгоспного двору, розташованого на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельних ділянок загальною площею 2,3597 га (кадастровий № 4624882100:11:000:0049 та кадастровий № 4624882100:12:000:0011), відповідно до державного акта, серія ЛВ № 096535.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не був членом колгоспного двору, оскільки був зареєстрований у спірному будинковолодінні менше ніж за три роки до 15 квітня 1991 року (припинення колгоспного двору), не проживав за місцем реєстрації, а тому втратив право на частку у його майні на час набрання чинності Законом України «Про власність».
У свою чергу в спірному будинковолодінні з 01 березня 1982 року
до 15 квітня 1991 року були зареєстрвовані і проживали: голова двору -
ОСОБА_5 , його дружина - ОСОБА_6 та їхній син ОСОБА_4 . Таким чином, колгоспний двір належав їм у рівних частках, зокрема по 1/3 частини кожному, відповідно до статті 123 ЦК Української РСР.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто після набрання чинності Законом України «Про власність»), після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частини будинковолодіння (колишнього колгоспного двору), яку він заповів своєму синові ОСОБА_4 .
У свою чергу ОСОБА_4 не відмовився від прийняття спадщини, його місце проживання було зареєстроване разом зі спадкодавцем та він постійно здійснював участь в утриманні спадкового житлового будинку та вступив
у фактичне володінняним, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті батька.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частини майна колишнього колгоспного двору та на належну їй земельну ділянку. На момент смерті ОСОБА_6 з нею проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_4 та прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом.
Суд першої інстанції вважав, що зустрічні позовні вимоги
ОСОБА_2 доведені належними доказами та підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого
2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_3 з моменту його реєстрації за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично проживав та брав участь у веденні спільного господарства двору. Суд першої інстанції правильно зазначив, що
ОСОБА_3 не був членом спірного колгоспного двору, оскільки був зареєстрований у спірному будинковолодінні менше ніж за три роки
до 15 квітня 1991 року (припинення колгоспного двору), не проживав за місцем реєстрації, а тому втратив право на частку у його майні на час набрання чинності Законом України «Про власність».
ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами, з якого періоду ОСОБА_3 проживав у спірному дворі і що останній в момент його проживання брав участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, а також, що в момент смерті матері ОСОБА_6
і батька ОСОБА_5 він проживав разом із ними, у зв`язку з чим фактично прийняв спадщину після їх смерті.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не мав частки в спірному майні та не прийняв спадщини після смерті
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; у спірному будинковолодінні з 01 березня
1982 року до 15 квітня 1991 року були зареєстровані і проживали: голова колгоспного двору ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_6 та їхній син
ОСОБА_4 . Таким чином, колгоспний двір належав їм у рівних частках, зокрема по 1/3 частині кожному, відповідно до статті 123 ЦК Української РСР. Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 успадкував частки колгоспного двору своїх батьків, оскільки проживав разом із ними до моменту їх смерті. Натомість ОСОБА_3 не успадкував майна після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки на момент їх смерті не проживав разом з ними та протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Таким чином, беззаперечним є той факт, що ОСОБА_1 не може успадкувати після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 спірне майно колишнього колгоспного двору, оскільки ОСОБА_3 не мав частки
в спірному майні та не прийняв спадщини після смерті ОСОБА_5
та ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мацей М. М., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без належного її повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив її клопотання про виклик свідків.
Крім того, письмові пояснення свідків, на які суди послалися у своїх судових рішеннях, не є належними доказами, оскільки письмові пояснення свідка не можуть замінити такі докази, як показання свідків, надані ним безпосередньо в судовому засіданні.
Також судом першої інстанції порушено норми процесуального права при об`єднанні зустрічного позову з первісним, що є підставою касаційного оскарження, передбаченого частиною другою статті 412 ЦПК України.
Зазначає, що 06 серпня 2020 року представником ОСОБА_2 було подано зустрічний позов про визнання особи такою, що втратила право на частку
в майні колишнього колгоспного двору, та визнання права власності на спадкове майно і він не міг бути прийнятий до розгляду з первісним позовом і про це вона зазначала у відзиві на зустрічний позов з огляду на таке.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року провадження у справі було відкрито, відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали надано право надати суду відзив на позовну заяву.
Відзив від імені відповідачки подано її представником ОСОБА_7 лише 06 серпня 2020 року, тобто з пропуском 15-денного строку для подачі відзиву та зустрічного позову.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня
2020 року відкрито провадження у справі, запропоновано протягом 15 днів подати відзив, однак відповідачкою такого подано не було, тому вважає, що строк для подачі зустрічного позову теж пропущено.
Вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи дійсно ОСОБА_3 брав участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мацей М. М., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право приватної власності від 14 вересня
1988 року будинковолодіння на АДРЕСА_1 , загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею
34,0 кв. м, належить голові колгоспного двору ОСОБА_5 .
Відповідно до заповіту від 27 лютого 1997 року ОСОБА_5 заповів належний йому житловий будинок з надвірними будівлями і все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він матиме право згідно із законом заповів ОСОБА_4 (а.с. 43, т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 .
За ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельні ділянки загальною площею 2,3597 га (кадастровий № 4624882100:11:000:0049 та кадастровий № 4624882100:12:000:0011), що розташовані на території Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта від 15 грудня 2004 року, серія ЛВ № 096535.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 та з нею на день смерті проживав та був зареєстрований з 01 березня 1982 року її син ОСОБА_4 . Другий син покійної - ОСОБА_3 був зареєстрований з нею за однією адресою, однак не проживав там з 14 грудня 1989 року, з моменту реєстрації, і до дня смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини встановлені із свідоцтва про смерть та довідкою № 370 від 03 серпня 2020 року.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб 07 травня 1988 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки від 29 січня 2019 року № 154 на день смерті
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ним на АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою від 29 січня 2019 року № 155 на день смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з нею на АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки від 29 січня 2019 року № 156 на день смерті
ОСОБА_3 , з ним на АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований його брат ОСОБА_4
18 червня 2019 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , в якій також зазначила про намір звертатися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З відповіді нотаріуса від 27 лютого 2020 року заборон щодо видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку спадкової трансмісії не надходило.
Згідно з відповіддю нотаріуса від 10 березня 2020 року № 92/02-14 роз`яснено ОСОБА_1 про необхідність звернутися до суду з метою визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, необхідно виділити частки у праві власності на спірний житловий будинок.
З відповіді голови Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області та довідки від 01 червня 2020 року № 123 встановлено, що ОСОБА_3 з 14 грудня 1989 року до дня смерті був зареєстрований на АДРЕСА_1 ,
а проживав на АДРЕСА_2 (а.с. 93, т. 1).
Відповідно до заповіту від 27 лютого 1997 року ОСОБА_5 належний йому житловий будинок і все належне йому на день смерті майно заповів своєму сину ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 24 жовтня 1992 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про смерть та довідки від 06 серпня 2020 року
№ 382 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним на
АДРЕСА_1 на день смерті проживала його дружина ОСОБА_2 .
З відповіді приватного нотаріуса Гук Н. М. від 03 березня 2020 року встановлено, що свідоцтво про право на спадщину не може бути видано ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що члени колгоспного двору не зверталися за виділенням часток у праві власності на будинок колишнього колгоспного двору (а.с. 107, т. 1).
З відповіді від 31 серпня 2020 року № 241/02-14 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини
28 серпня 2020 року звернулася його дочка ОСОБА_9 та їй роз`яснено, що вона може успадкувати лише частку земельних ділянок.
Відповідно до заяви ОСОБА_10 , яка надійшла до суду 17 липня 2020 року, встановлено, що такий підтвердив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в с. Жужеляни.
З наданих адвокатом Табакою Г. В. пояснень та копії паспорта громадянина України, отриманих від ОСОБА_10 , встановлено, що останній заперечив надіслання до суду будь-яких заяв у цій справі. Ким вищезазначена заява подана від його імені, йому не відомо. Також зазначив, що ОСОБА_1 проживала і проживає в с. Цеблів, про що йому достеменно відомо, оскільки він є чоловіком її рідної сестри.