Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 479/210/21
провадження № 61-8008св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство «Берізківське»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2022 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Берізківське» (далі - ФГ «Берізківське») про розірвання договорів оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2020 року у справі № 479/1343/19 вона є власником земельних ділянок: площею 3,9900 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0016, площею 0,0400 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0678, площею 0,0400 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0760, площею 0,4000 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0825, площею 0,1400 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0978, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 уклала із ФГ «Берізківське» три договори оренди земельних ділянок від 25 березня 2015 року, відповідно до яких передала господарству у користування земельні ділянки: кадастровий номер 4823980200:01:000:0825 площею 0, 3965 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0016 площею 3,9861 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0978 площею 0,1405 га строком на 49 років.
Позивач зазначала, що листом від 01 червня 2020 року вона повідомила ФГ «Берізківське» про перехід права власності на вищевказані земельні ділянки до неї та просила надати їй договори оренди землі.
Листом від 02 грудня 2020 року ФГ «Берізківське» повідомило, що копії договорів оренди будуть надані їй при отриманні орендної плати.
Поштовим переказом відповідач здійснив виплату орендної плати лише за 2020 рік
Посилалася на те, що ФГ «Берізківське» оренду плату за користування земельними ділянками не сплачувало ОСОБА_2 за 2016 і 2017 роки та їй, як спадкоємиці ОСОБА_2 , за 2018 - 2019 роки.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договори оренди землі, укладені 25 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ФГ «Берізківське», щодо земельних ділянок площею 3,986 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0016, площею 0,1405 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0978, площею 0,3965 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0825, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником яких є вона.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2021 року у складі судді Репушевської О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 25 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Берізківське» щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 3,986 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0016, яка розташована у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Калашнік О. Ю. 29 травня 2015 року за індексним номером 21709014, номер запису про речове право 9860540.
Розірвано договір оренди землі від 25 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Берізківське» щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,1405 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0978, яка розташована у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Калашнік О. Ю. 29 травня 2015 року за індексним номером 21709821, номер запису про речове право 9860941.
Розірвано договір оренди землі від 25 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Берізківське» щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,3965 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0825, яка розташована у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Калашнік О. Ю. 29 травня 2015 року за індексним номером 2170273, номер запису про речове право 9861225.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідач допустив порушення умов договорів оренди земельних ділянок, а саме - систематично не сплачував орендну плату, передбачену договором, що відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання договорів оренди землі.
При цьому районний суд послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Берізківське» задоволено.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач набула права власності на земельні ділянки, які передано в оренду відповідачу, 18 травня 2020 року після їх державної реєстрації, отже, саме з цього моменту у неї виникло право вимагати сплату орендної плати від відповідача.
Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2020 році), порушення строків сплати орендної плати з урахуванням положень пункту 10 договору оренди землі буде у разі її невнесення орендарем до 31 грудня 2020 року.
При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, оскільки, за відсутності у орендаря даних про нового власника земельних ділянок, сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав.
Відповідач був позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу в 2018-2019 роках, оскільки в нього була відсутня інформація про те, до кого перейшло право власності на земельні ділянки після смерті ОСОБА_2 , а за умовами договорів оренди сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач в період з 2018 року до 04 березня 2021 року (до подання позову до суду), з письмовими заявами ні до відповідача, ні до інших установ щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за період 2016-2017 роки, 2018-2019 роки чи розірвання договорів оренди на цій підставі не зверталася.
Окрім того, орендна плата ОСОБА_1 за договорами оренди від 25 березня 2015 року була виплачена ТОВ «Берізківське» поштовими переказами і отримана ОСОБА_1 28 грудня 2020 року, що підтверджується відповідними письмовими доказами і свідчить про її згоду на існування і продовження правовідносин між нею та ТОВ «Берізківське» за договорами оренди землі від 25 березня 2015 року, укладеними між господарством та ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендної плати орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм статті 141 ЗК України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували виконання зобов`язання зі сплати орендних платежів за договорами оренди землі за період 2016 - 2019 роки. Також матеріали справи не містять доказів нарахування орендних платежів за вказаний період ні ОСОБА_2 , ні новому власнику.
Вважає, що ФГ «Берізківське» повинно було сплатити орендну плату за договорами за період 2016 - 2019 роки до 31 грудня 2020 року, оскільки з 19 листопада 2020 року було обізнане про перехід права власності на земельні ділянки до спадкоємця ОСОБА_2 .
Посилається на те, що незвернення орендодавця до орендаря за орендною платою, навіть якщо такий обов`язок передбачений в договорі оренди, не звільняє орендаря від обов`язку своєчасно сплачувати орендну плату.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 41932сво18) та постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17, від 06 грудня 2018 року у справі № 564/2174/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 514/136/17, від 30 січня 2019 року у справі № 612/302/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 274/4716/20 (провадження № 10695св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Фактичні обставини, встановлені судами
25 березня 2015 року ОСОБА_2 уклала із ФГ «Берізківське» договори оренди земельних ділянок площею 0,3965 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0825, площею 3,9861 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0016, та площею 0,1405 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0978, розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 49 років (а. с. 31-57).
Пунктом 9 зазначених договорів оренди землі узгоджено, що орендна плата сплачується орендарем за письмовою заявою орендодавця у грошовій, натуральній або відробітковій формі, у сумі 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, та становить 67,11 грн, 3 001,14 грн та 67,12 грн, відповідно.
У пункті 38 вказаних договорів сторонами узгоджено, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 6).
ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 набула в порядку спадкування за заповітом право власності на вищевказані орендовані земельні ділянки. Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2020 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 3,9900 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0016, площею 0,0400 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0678, площею 0,0400 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0760, площею 0,4000 га, кадастровий номер 4823980200:01:000:0825, площею 0,1400 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:0978, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7-8).
Листом-повідомленням від 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 повідомила ФГ «Берізківське» про успадкування нею земельних ділянок після смерті ОСОБА_2 , та просила надати їй оригінал (один примірник) договору оренди землі від 25 березня 2015 року (а. с. 108).
У відповідь ФГ «Берізківське» 02 грудня 2020 року надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому повідомило, що екземпляр договору орендодавця було передано ОСОБА_2 під час виплати орендної плати. Зазначало, що після зміни власника земельних ділянок господарство готове не враховувати авансові платежі, виплачені ОСОБА_2 , та виплачувати ОСОБА_1 орендну плату в повному обсязі, для чого просило повідомити, в якій формі вона бажає отримувати орендну плату, а також повідомити адресу реєстрації для офіційної переписки. Також зазначало, що копію договору може надати позивачу разом із виплатою орендної плати (а. с. 12-13).
Переказом від 28 грудня 2020 року ФГ «Берізківське» сплатило ОСОБА_1 кошти в розмірі 20 000 грн (а. с. 22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.